Правила форуму  -  Реєстрація  -  Вхід  

Часовий пояс UTC+02:00




Створити нову тему  Відповісти  [ 1083 повідомлень ] 
Автор Повідомлення
  Тема: Re: Розумні люди про Україну і окрєст
Цитувати виділене Додано: 18 грудня 2016, 21:07     Israel  
Главпсихушко
Главпсихушко
Аватар користувача

З нами з: 13 лютого 2010, 18:20
Повідомлень: 18846
Звідки: (Дике Поле) / Iзраїль
43175 Я оголосив «мистецьку війну» Путіну – Крамбер

18 грудня 2016, 15:00
Богдана Костюк

Київ – Німецький музикант, виконавець авторських пісень Герд Крамбер разом з українським гуртом Fata Morgana записали пісню, присвячену героям Революції гідності. У 2014 році Крамбер виступав у Києві та Харкові, спілкувався з майданівцями. А тепер музикант з Німеччини навідується в Україну, щоб побачитися з друзями: серед них – не лише музиканти, а й ті, хто боронить Європу на сході України, розповів Крамбер Радіо Свобода.

Я написав пісню, яка присвячена Майдану
– Я написав пісню, яка присвячена Майдану, навесні 2014 року під впливом тих подій, які відбувались на Майдані, у середмісті Києва. За подіями в Україні я спостерігав через інтернет і по телебаченню. Мені сподобалось те, що спершу Майдан був мирним, люди висловлювали свій протест мирно, зібравшись на мітинги у центрі столиці України, а потім і в інших українських містах. Але потім, на превеликий жаль, Майдан став пеклом, люди отримували поранення і забої, і це мене шокувало. Адже все це відбувалося в Європі!


​– Чи Ваші друзі, колеги, Ви самі розуміли, що вивело українців на Майдан?

Я переконаний: Європа – це мати для України, більшість українців розділяють наші європейські цінності
– Так, у Німеччині, в інших державах-членах Євросоюзу ЗМІ писали про те, як тодішній президент України Віктор Янукович обкрадав державу і як він говорив про євроінтеграцію, а в результаті відмовився підписувати Угоду про асоціацію між Україною та Євросоюзом. Мені це боліло, тому що я переконаний: Європа – це мати для України, більшість українців розділяють наші європейські цінності. Я раніше написав пісню «Мати Європа», там ідеться про єднання європейських народів, і це актуально для України та українців. Я народився на території колишньої НДР і брав активну участь у мирних маніфестаціях на підтримку європейських ідей перед тим, як впав Берлінський мур, тож я підтримую бажання молодих українців – жити в європейській Україні.


– А чи впав «мур» між сучасними Україною та ЄС, як Ви вважаєте?

Донині у нас можна знайти прихильників старої НДР. В Україні, мені здається, ви зараз переживаєте щось подібне
– Поки що ні, тому що і в Євросоюзі, і в Україні є люди, сказати б, з «Берлінським муром» у голові: європейці побоюються, що українці не стануть «стовідсотковими європейцями», а серед українців є люди, котрі досі ностальгують за періодом СРСР. Коли ми, східні німці, проголосували за Європу, зруйнувавши мур у Берліні, ми хотіли кращого життя, свободи, реформ, єднання німців. І тим більш дивно, що донині у нас можна знайти прихильників старої НДР. В Україні, мені здається, ви зараз переживаєте щось подібне. І якби не прийшов на схід України російський президент зі своїм «обмеженим військовим контингентом» (це ж так під час афганської кампанії називали у Москві?), українці здолали б стару систему значно швидше.

– Якщо говорити про Німеччину, то як пересічні німці – не політики чи науковці – ставляться до подій на сході України?

У Німеччині вистачає політиків і бізнесменів, які не проти проміняти незалежність України на свою ділову залежність від російських партнерів
– На сьогодні, на жаль, можна казати, що не всі німці, і не всі пересічні жителі Євросоюзу адекватно оцінюють те, що відбувається в Україні. Адже ми звикли до високого рівня життя і захисту наших прав з боку держави, і більшість з нас цікавлять здебільшого повсякденні проблеми. До того ж, не варто забувати про вплив російської пропаганди і про те, що у Німеччині вистачає політиків і бізнесменів, які хочуть поновити стосунки з Росією, які не проти проміняти незалежність України на свою ділову залежність від російських партнерів.

– Тобто, міжнародними подіями люди не особливо цікавляться?

– Щодо реагування на міжнародні події, то у ці дні ми всі шоковані жорстокими бомбардуваннями цивільного населення у Сирії.

Тисячі людей залишають схід Алеппо (відео)
0:00:40
0:00:00/0:00:40

ЗАВАНТАЖИТИ
Українська проблематика не є у пріоритеті, що, тим не менше, не означає, що боротьбі українців за територіальну цілісність і європейський вибір людей не обходить. Ми співчуваємо українцям і намагаємось українців підтримувати, хто як може: хтось збирає речі і пересилає через гуманітарні та волонтерські організації в Україну, хтось пише листи німецьким політикам, щоб підтримували Україну. А я веду свою «мистецьку війну» проти президента Путіна.

– Що це означає?

Я написав листа президентові Росії Путіну, в якому чітко вказав: Крим – це Україна, ніхто не має права порушувати суверенітет України та її територіальну цілісність, тож ідіть геть, пане Путін
– 3 березня 2014 року я написав листа президентові Росії Путіну, в якому чітко вказав: Крим – це Україна, ніхто не має права порушувати суверенітет України та її територіальну цілісність, тож ідіть геть, пане Путін. Я відправив листа на його сторінку у мережі Facebook. Люди в Україні хочуть жити достойно, хочуть повернутись до матінки-Європи, бо вони є частиною цієї цивілізації, і не Росії вирішувати, чого хочуть українці, я так вважаю і про це писав. Серед моїх українських друзів – музиканти, журналісти, які або воювали, або зараз воюють на Донбасі, щоб повернути мир в Україну, і я під час кожного свого виступу на цьому наголошую: панове, зараз на сході України ідуть бої за те, щоб схід Європи і вся Європа жила у мирі! Я виступаю за мир, але я розумію, що так трапляється: мир доводиться виборювати, іноді із зброєю.

Я ж виборюю мир так, як вмію – я співаю пісні, які присвячую Майдану, присвячую Україні
Я ж виборюю мир так, як вмію – я співаю пісні, які присвячую Майдану, присвячую Україні. І я хочу, щоб обидві сторони конфлікту, щоб люди, які перебувають по різні сторони від лінії розмежування, змогли домовитись між собою. Я не хочу, щоб у Європі точились бої і лунали вибухи, щоб гинули люди, і я у своїх піснях закликаю до миру.

_________________
На вопрос "почему все антисемиты идиоты?"
был давно дан ответ - "а что, есть другие?"


Догори
  Тема: Re: Розумні люди про Україну і окрєст
Цитувати виділене Додано: 21 грудня 2016, 17:08     Israel  
Главпсихушко
Главпсихушко
Аватар користувача

З нами з: 13 лютого 2010, 18:20
Повідомлень: 18846
Звідки: (Дике Поле) / Iзраїль
ишет Chipollino (gorky_look)
2016-12-21 12:16:00

Конспиро сперо, або Кони на дроте
Артем Феррье, он же Тема Крейсер, разместил статью, в которой озвучил довольно распространенный для россиян (скажем так, антимосковитской направленности) взгляд на бурную деятельность Нади Савченко. Я начал было отвечать, а потом подумал, что почитать будет полезно не только ему, поэтому вынесу в отдельную лекцию.

Дословно там такое не сказано, но можно понять из статьи Темы две вещи. Первое – это то, что она не обязательно завербована лично Медведчуком по указанию Путина, а может быть просто дурой. А второе – как любая дура, имеет право на частное, хоть и дурацкое мнение.

Но есть кое-что, что делает оба утверждения бессмысленными. То есть, будь они верны или нет – это не имеет никакого значения.

***
Право на частное мнение имеет частная персона. Например, такая, как я. Надя таковой не является, она депутат Верховной Рады и ПАСЕ. И ее полномочия не являются частными, они ей делегированы во временное пользование избирателями. Все избиратели скидываются частичкой личной свободы и выбора, и отдают эту кассу на хранение депутату (например, они будут обязаны выполнять законы, которые депутанги напринимают, даже если они будут пиздоватейшими, типа ограничения продажи алкоголя после одиннадцати вечера).

Соответственно, вещать шо в Раде, шо в ПАСЕ она должна не по желанию левой пятки и с бодуна, а согласно тем засадам, которые партия выдвигала в качестве плана работ.

Я лично за «Батькивщину» не голосовал, но программу ее просматривал, и ничего похожего на дружбу с террористами и агрессорами не припоминаю. Возможно, кто-то голосовал не за программу, а лично за Надю, «они ее за муки полюбили» (с) – но уж наверняка не все избиратели, и если надепоклонников было большинство, то они могли бы свою собственную политсилу забацать, а не подлипать к брюху акулы «Батькивщины».

Вроде бы Надю из Юлиного зоопарка выперли, но получилось еще хуже – она теперь ничейный дикий депутат-шатун, который бродит по лесу, пугает девок и задирает телят в деревне. И застрелить его нельзя, потому что он занесен в Красную книгу.

Я понимаю, если бы после выхода из фракции она сложила депутатские полномочия, и получила право на частное мнение. Тогда у нас была бы еще одна Монтян – существо дурное и неприятное, но общественно безопасное. Юродивая, которая вещает в переходе, и которая с трибуны ПАСЕ - это не одно и то же.

Но беда вся в том, что Надя воспринимает депутатство не как обязанность, а как награду за страдания. Соответственно и право нести отсебятину она заслужила лично, сидя в плену. В словосочетании «народный депутат», слово «народный» - для нее это формальный атрибут, как «лайнер серебристый», «бор сосновый», «буратино деревянный». Нихуя она не народный, она свой собственный депутат. Народный – это так, для слова, как бор сосновый. А какой еще бывает бор? Пальмовый, что ли?

И она не одна такая в Цирке на Грушевского. Там дофига таких депутангов, которые считают мандаты разновидностью почетной грамоты за былые заслуги. Или, скорее, наградным оружием, которое, в отличие от табельного, можно не сдавать после дежурства, и пользоваться по своему усмотрению, а не по служебной инструкции.

И хрен шо ты им сделаешь, даже если они будут за Путина, Гитлера и Люцифера.

***
БЮТ вообще интересная контора. Партией этот блок назвать невозможно, посмотрите хотя бы на первые три места в списке – Володымиривна, Савченко, Луценко. Лебедь, Рак и Щука. О какой партийной целостности и дисциплине может идти речь? О каком едином мнении и политике?

Это больше похоже на автобус с туристами, которые едут в Амстердам – у них нет ничего общего. Ни интересов, ни работы, ни социального и имущественного статуса, только место прибытия. Да и то, доехав до Амстердама, они разойдутся – кто по музеям, кто по магазинам, кто по кафе-шопам, кто вообще в квартал красных фонарей. Они просто купили тур в одном агентстве.

Мнение Володымиривны по идее должно являться общим, но кого оно там ебет при таком ассортименте интересных личностей? Мнение Луценко, как мне кажется, иногда не совсем понятно даже ему самому, а мнение Савченко мы все уже прекрасно поняли.

Вот это и есть проблема – Савченко породил наш убогий парламентаризм, а не вербовка в подвалах КГБ путем прокручивания во сне голоса Медведчука через наушники. Электоральный выбор народом воспринимается как голосование за любимого артиста, а отношение депутатов к мандату – как к «Оскару». А потом артист начал бухать и сниматься в порно, приводя в ужас бабушек, присылавших за него СМС-ки. Но «Оскар» отобрать нельзя.

Так что является ли Савченко агентом Кремля, или просто лицом с альтернативной одаренностью и частным мнением – тут уже похуй, пока нет партийных программ и механизма отзыва депутата силами самой партии. В отличие от практически безнадежного способа отзыва силами электората. Извините, пани Юля, голосовали мы за всю вашу партию списком. Такшо или вы там сами должны разбираться со своими невменяемыми, или мы уже электорально, но всем списком вас отзывать. Это ваш личный шатун – вот вам ружжо, и вперед, в лес, на своего дикого депутанга. Это вы его сюда привели. Шо значит «прогрыз клетку и убежал»? Значит ловите, он же всех перекусает!

А то прикольно получается, набрали артистов цирка разного жанра, любимцев публики, с хрипом на долях процента от зрительских симпатий вползли в Цирк, а дальше артисты могут творить что хотят, они больше директору Цирка не интересны.

***
Понятно, что это пока мечты юного и наивного блогера. Но, как мне кажется, это единственный способ угомонить депутатов, который сами депутаты могут в теории поддержать, поскольку всегда есть шанс договориться между собой и привести коллегу до тями. И не рисковать, что какие-то общественники начнут собирать через их головы электронные петиции об отзыве. На это они точно не пойдут.

Вполне возможно, что Надя работает по программе. Вполне возможно, что ее позиция просто пересекается с Кремлевской в одной точке. Вполне возможно, что купили. Вполне возможно, что она просто ебнулась от собственного величия. Это не имеет никакого значения.

В нашем Цирке возможно все. И уже неважно для зрителей, почему оно возможно, если клоуны несмешные, даже если пьяные, акробатка постоянно улетает с трапеций в публику, а кони прямо на арене начинают сношаться.

Но хотелось бы, чтобы было возможно и что-то хорошее, а не только кони на дроте. А чтобы плохое можно было уволить из Цирка. И шпионы здесь ни при чем.

_________________
На вопрос "почему все антисемиты идиоты?"
был давно дан ответ - "а что, есть другие?"


Догори
  Тема: Re: Розумні люди про Україну і окрєст
Цитувати виділене Додано: 29 грудня 2016, 05:14     Israel  
Главпсихушко
Главпсихушко
Аватар користувача

З нами з: 13 лютого 2010, 18:20
Повідомлень: 18846
Звідки: (Дике Поле) / Iзраїль
43661 Реформи чи циклічність: чому економіка України показала зростання?
27 грудня 2016, 21:10
Євген Солонина

http://www.radiosvoboda.org/a/28200392.html

Київ – Українська економіка відновила зростання, і ця тенденція посилиться наступного року, стверджує перший віце-прем’єр, міністр економічного розвитку Степан Кубів. За його словами, значне зростання відбувається навіть у традиційно збитковому державному секторі економіки. Відтак, в уряді вважають відновлення позитивної динаміки зокрема й наслідком реформ, одна з яких – запровадження системи електронних закупівель. Водночас економісти вважають, що зростання відбувається не через якісь дії влади, а завдяки об’єктивним тенденціям. Утім, позитивні прогнози щодо української економіки на 2017 рік підтверджують і західні донори.


​Міністерство економічного розвитку і торгівлі прогнозує зростання валового внутрішнього продукту (ВВП) України в 2017 році на рівні 3%, повідомив міністр Степан Кубів.

За його словами, міністерство попередньо оцінює зростання ВВП у третьому кварталі в 2%, порівняно з 3-м кварталом 2015 року.


​Для порівняння: якщо у першому кварталі 2016 року відносно відповідного кварталу попереднього року український ВВП зростав на 0,1%, то в другому кварталі – вже на 1,4%, в а третьому, за даними Держстату, – на 2%, стверджує Степан Кубів. Він назвав найбільш динамічні галузі економіки:

«За підсумками січня-листопада, позитивну динаміку демонструє аграрний сектор. Зростання – 2, 9%. Особливо зростає рослинництво. Обсяг промислового виробництва за цей період зріс на 3,7%».


Ключовим елементом збереження зростання у 2017 році в Мінекономрозвитку вважають стимулювання експорту з боку держави. Так, посадовці проаналізували світові ринки і виділили стратегічні для України й ті, які є недостатньо заповненими українською продукцією попри те, що відповідні міждержавні угоди вже діють.


Хоч у держбюджеті України на 2017 рік закладений прогноз росту ВВП на рівні 3%, Міжнародний валютний фонд раніше зберіг прогноз зростання на рівні 2,5%.

31 мільярд гривень заробили державні компанії

Економічне зростання вперше за декілька років показали і сто найбільших державних підприємств, заявив Степан Кубів.

«Топ-100 держкомпаній за шість місяців 2016 року показали сумарний чистий прибуток понад 31 мільярд гривень. За цей період минулого року сумарні збитки 100 найбільших держкомпаній перевищували 53 мільярди гривень. Але ми не плануємо обмежуватися топ-100», – заявляє перший віце-прем’єр, згадуючи про те, що інвентаризацію пройшли 3,5 тисяч державних підприємств.

Найбільшими та найприбутковішими активами держави виявилися нафтогазова галузь, енергетика і транспорт, повідомляють в МЕРТ. Динамічно розвивається й оборонна промисловість, яку в уряді визначили однією з пріоритетних галузей економіки.

Рік тому позитивну динаміку показували тільки 17 зі ста державних підприємств. У березні 2016 року тодішній прем’єр України Арсеній Яценюк заявляв, що 17 найбільших державних компаній за 2015 рік покращили фінансові результати в цілому на 10 мільярдів гривень, а загалом прибутки становили 2,6 мільярда гривень, адже роком раніше ці державні «гіганти» взагалі були збитковими.

Такі результати у державному секторі Степан Кубів пояснює економічними реформами, серед яких одна з ключових – запровадження системи електронних закупівель ProZorro. Цього року на неї перейшли всі державні підприємства та органи влади, а також найбільші компанії приватного сектору економіки.

На систему ProZorro перевели також роботу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб: тепер продаж заставного майна банків теж відбувається у вигляді електронних торгів.

У 2017 році систему е-торгів вдосконалюватимуть і об'єднуватимуть з державними базами даних, щоб унеможливити проведення сумнівних тендерів як таких, запевняє заступник міністра економічного розвитку й торгівлі, співавтор системи ProZorro Максим Нефьодов:

«Наші плани на 2017 рік – це продовження реформи держзакупівель. Ми маємо робити систему ProZorro більш клієнтоорієнтованою, зручною для користувача. Ми маємо величезний масив даних і використаємо його, працюючи над системою ризик-менеджменту. Щоб, зокрема виявляти ризиковані тендери до того, як вони відбулися».



Європейський банк реконструкції та розвитку вніс українську систему ProZorro до числа рекомендованих моделей реформування державних закупівель для інших країн світу.

Новак: з дна можливий рух тільки нагору

Голова комітету економістів Андрій Новак визнає, що система електронних закупівель ProZorro, так само, як і запровадження електронного декларування статків посадовців, є прикладами успішних реформ у економічному секторі, однак такі приклади є скоріше винятками, і через це мало впливають на економічну динаміку. Україна дійсно відновила економічне зростання, але це відбулося аж ніяк не завдяки зусиллям влади, стверджує Новак.

«2016 рік – українська економіка змінила стадію падіння на стадію росту. Це відбулося природньо, за законом циклічності економічного розвитку, а не тому, що щось зробив або чогось не зробив український уряд. Україна рухається за синусоїдою, і з дна, де вона опинилася, можливий рух тільки нагору. Питання – в його темпах. Нещодавнє падіння було по 20 % на рік, а нині говоримо про 2-3% зростання. Такими темпами для відновлення економіки до рівня 2012 року треба понад сім років», – стверджує економіст.

Перший віце-прем’єр-міністр, міністр економічного розвитку і торгівлі України Степан Кубів заявляє, що Україна виконала всі необхідні зобов’язання для отримання чергового траншу кредиту Міжнародного валютного фонду.

Верховна Рада 21 грудня вночі ухвалила держбюджет на 2017 рік, депутати поспішали ухвалити закон до канікул МВФ. Крім того, минулого тижня націоналізували системно важливий банк «Приватбанк». У МВФ привітали це рішення українського уряду. Як повідомили в Адміністрації президента України, директор-розпорядник Міжнародного валютного фонду Крістін Лаґард та Петро Порошенко домовились про проведення двосторонньої зустрічі в січні 2017 року.

Місія МВФ, яка працювала в Україні з 3 по 17 листопада, закликала українську владу ухвалити погоджений із програмою співпраці держбюджет на 2017 рік. Місія заявила, що українській владі потрібно більше часу для виконання нинішнього етапу програми співпраці.

У жовтні в МВФ повідомили, що в разі успішної реалізації програми розширеного фінансування між Україною та Міжнародним валютним фондом, для чого необхідно виконати низку умов, Київ може отримати від МВФ 1,3 мільярда доларів у 2016 році і майже 5,4 мільярда доларів у 2017 році. Виділення коштів планується щоквартально за підсумками виконання критеріїв ефективності.

_________________
На вопрос "почему все антисемиты идиоты?"
был давно дан ответ - "а что, есть другие?"


Догори
  Тема: Re: Розумні люди про Україну і окрєст
Цитувати виділене Додано: 01 січня 2017, 21:51     Israel  
Главпсихушко
Главпсихушко
Аватар користувача

З нами з: 13 лютого 2010, 18:20
Повідомлень: 18846
Звідки: (Дике Поле) / Iзраїль
43806

http://espreso.tv/article/2016/12/29/po ... lni_lidery" onclick="window.open(this.href);return false;

Політичні інваліди як національні лідери

ЛЕОНІД ШВЕЦЬ 29 ГРУДНЯ, 2016, 12:27

Не маючи пристойного вибору серед політиків, український виборець часом хапає першого, який потрапить в поле зору. А потрапити в нього норовлять Рабинович і Ляшко



Потрібно визнати, що стара приказка "де два українці, там три гетьмани" давно втратило своє первісне значення. На все 45-мільйонне населення України не вдається знайти і одного, хоча керівні посади, зрозуміло, не пустують. Але жоден український політик не в змозі заручитися підтримкою хоча б десятої частини населення. Хіба це гетьманство? Це політична інвалідність.

Фейсбук-спільнота якось бурхливо відреагувала на результати опитування, проведеного Фондом Демінііціативи і Центром Разумкова, який спробував виявити ставлення українців до нових лідерів. Побачивши серед фігур, які називали люди, Надію Савченко, Євгенія Мураєва, Вадима Рабиновича і Олега Ляшка, багато просто завили, а хтось звично заговорив про соціологію як про продажну дівку вітчизняних політтехнологій.

Тим часом цифри хороші, правильні цифри. По-перше, і це написано в самому опитуванні чорними акуратними літерами на білому тлі, 57,3% заявили, що ніяких нових політичних лідерів не бачать і близько, 24% важко задумалися і не змогли дати відповідь, і лише 18,7% побачили в кому-то якісь лідерські задатки.

Є дуже наочна історія, як голуби шукають корм. У нормальній ситуації вони вишукують якихось черв'ячків, зерна або хлібні крихти. Коли з кормом туго, вони клюють все, що за формою може виявитися кормом, в тому числі будь-які камені і дрібні гілочки. А якщо зовсім біда, луплять дзьобом довільно навіть в порожнє місце, в надії, що випадково якась їжа туди потрапить.

Український виборець нітрохи не відрізняється від голодної птиці. Не маючи якого-небудь пристойного вибору серед політиків, люди часом хапають першого, який потрапить в поле зору. А потрапити в нього норовлять Рабинович і Ляшко.

У списку "нових лідерів" 11,4% у Савченко, 10,8% у Саакашвілі, 7,9% у Мураєва, 7,1% у Рабиновича, 6,3% у Ляшко і 5,6% у Єгора Соболєва. До речі, респонденти могли назвати п'ять кандидатур, так що не виключено, що ті, хто називав Савченко, називали і Ляшко, ці показники не підсумовуються.

Щоб зрозуміти реальний масштаб цих непоказних показників, непогано пам'ятати про 81,3%, які ніяких лідерів не бачать і назвати не в змозі. Названі - це навіть не на безриб'ї раки, а ті самі камінці і гілочки, які випадково потрапили в дзьоб.

Паніка, що наші люди здуріли і готові голосувати за Савченко, абсолютно не обгрунтована, переважна кількість громадян абсолютно адекватні. А про те, що десята частина суспільства у нас завжди дотримується екзотичних поглядів, говорять цифри з іншої частини того ж опитування: 11%, незважаючи на все, що відбулося в останні роки, виступає за Митний, 6% і зовсім за військовий союз з Росією.

Так що якщо якась проблема з новими лідерами і є, так це проблема їх практично повної відсутності, що, власне, і виявило гучне соціологічне дослідження.

Воно ж і позначило суспільний запит на наступний, 2017-й рік: країні конче потрібні авторитетні політики. Тобто такі, авторитет яких визнається не тільки і не стільки в елітних ресторанах і високих кабінетах столиці, скільки самим народом. З наявних перед очима вже популярність не вичавити, вони ніякі. В рамках інвалідних десяти відсотків

_________________
На вопрос "почему все антисемиты идиоты?"
был давно дан ответ - "а что, есть другие?"


Востаннє редагувалось 01 січня 2017, 21:56 користувачем Валенteen, всього редагувалось 1 раз.

Догори
  Тема: Re: Розумні люди про Україну і окрєст
Цитувати виділене Додано: 01 січня 2017, 21:54     Israel  
Главпсихушко
Главпсихушко
Аватар користувача

З нами з: 13 лютого 2010, 18:20
Повідомлень: 18846
Звідки: (Дике Поле) / Iзраїль
http://ru.espreso.tv/article/2016/12/29 ... nye_lydery" onclick="window.open(this.href);return false;

Политические инвалиды как национальные лидеры


ЛЕОНИД ШВЕЦ 29 ДЕКАБРЯ, 2016, 12:27

Не имея сколько-нибудь приличного выбора среди политиков, украинский избиратель порой хватает первых подвернувшихся, а подвернуться норовят Рабинович и Ляшко

Нужно признать, что старая поговорка «где два украинца, там три гетьмана» давно не имеет под собой оснований. На все 45-миллионное население Украины не удается найти и одного, хотя руководящие должности, разумеется, не пустуют. Но ни один украинский политик не в состоянии заручиться поддержкой хотя бы десятой части населения. Разве это гетьманство? Это политическая инвалидность.

Фейсбук-сообщество как-то бурно отреагировало на результаты опроса, проведенного Фондом Деминиициативы и Центром Разумкова, попытавшегося выявить отношение украинцев к новым лидерам. Увидев среди фигур, которые называли люди, Надежду Савченко, Евгения Мураева, Вадима Рабиновича и Олега Ляшко, многие просто взвыли, а кто-то привычно заговорил о социологии как о продажной девке отечественных политтехнологий.

Между тем цифры-то хорошие, правильные цифры. Во-первых, и это написано в самом опросе черными аккуратными буквами на белом фоне, 57,3% заявили, что никаких новых политических лидеров не видят и близко, 24% тяжело задумались и затруднились с ответом, и лишь 18,7% узрели в ком-то какие-то лидерские задатки.

Есть очень наглядная история, как голуби ищут корм. В нормальной ситуации они высматривают каких-то червячков, зерна или хлебные крошки. Когда с кормом туго, они клюют все, что по форме может оказаться кормом, в том числе всякие камешки и мелкие веточки. А если совсем беда, лупят клювом произвольно даже в пустое место, в надежде, что случайно какая-то еда туда попадет.

Украинский избиратель в этом отношении ничуть не отличается от голодной птицы. Не имея сколько-нибудь приличного выбора среди политиков, люди порой хватают первых подвернувшихся, а подвернуться норовят Рабинович и Ляшко.

В образовавшемся списке «новых лидеров» 11,4% у Савченко, 10,8% у Саакашвили, 7,9% у Мураева, 7,1% у Рабиновича, 6,3% у Ляшко и 5,6% у Егора Соболева. Кстати, респонденты могли назвать пять кандидатур, так что не исключено, что те, кто называл Савченко, называли и Ляшко, эти показатели не суммируются.

Чтобы понять реальный масштаб этих неказистых показателей, неплохо помнить про 81,3%, которые никаких лидеров не видят и назвать не в состоянии. Названные – это даже не на безрыбье раки, а те самые камешки и веточки, случайно попавшие в клюв.

Паника, что наши люди сошли с ума и готовы голосовать за Савченко, совершенно не обоснована, подавляющее число граждан совершенно вменяемы. А о том, что десятая часть общества у нас всегда придерживается экзотических взглядов, говорят цифры из другой части того же опроса: 11%, несмотря на все, произошедшее в последние годы, выступает за Таможенный, 6% и вовсе за военный союз с Россией.

Так что если какая-то проблема с новыми лидерами и имеется, так это проблема их практически полного отсутствия, что, собственно, и выявило нашумевшее социологическое исследование.

Оно же и обозначило общественный запрос на следующий, 2017-й год: стране позарез нужны авторитетные политики. То есть такие, авторитет которых признается не только и не столько в элитных ресторанах и высоких кабинетах столицы, сколько самим народом. Из имеющихся перед глазами уже популярности не выжать, они никакие. В рамках инвалидных десяти процентов.

_________________
На вопрос "почему все антисемиты идиоты?"
был давно дан ответ - "а что, есть другие?"


Догори
  Тема: Re: Розумні люди про Україну і окрєст
Цитувати виділене Додано: 03 січня 2017, 15:10     Ukraine  
Главпсихушко
Главпсихушко
Аватар користувача

З нами з: 03 серпня 2016, 12:06
Повідомлень: 7620
Звідки: Одеса
Переніс в https://forum.durdom.in.ua/viewtopic.ph ... 6#p3291136" onclick="window.open(this.href);return false;

_________________
Что страшнее умного противника? Только тупой союзник.
Посвящается одной склочной, глупой особе.

Будь-хто може спіймати Юлю на брехні. Ви спробуйте спіймати її на правді! (с)


Догори
  Тема: Re: Розумні люди про Україну і окрєст
Цитувати виділене Додано: 04 січня 2017, 01:35     Israel  
Главпсихушко
Главпсихушко
Аватар користувача

З нами з: 13 лютого 2010, 18:20
Повідомлень: 18846
Звідки: (Дике Поле) / Iзраїль
43923
Мізки на вивіз: куди і за скільки продають свій інтелект українці

23.12.2016 - 13:00 Ірина Лопатіна кореспондент РБК-Україна


З України протягом кількох останніх років виїхало біля 20 тисяч наукових співробітників

До 2014 року в Україні почався новий сплеск міграції, на яку вплинула, у першу чергу - не війна, а спад економіки. За кордон виїжджають високоосвічені люди, про імміграцію все більше замислюються підприємці. За останні роки на третину збільшилася кількість українців, які навчаються у вузах переважно Європи. Особливо багато з них здобувають освіту у Польщі. Саме тут українці посіли перше місце серед іноземних студентів.
З країни виїжджають вже сформовані і практикуючі наукові співробітники - за останні кілька років Україна втратила близько 20 тис. таких професіоналів. Наука зараз тримається на купці ентузіастів, які виживають на гранти, тому в країну з тривалої імміграції з учених повертаються одиниці. У свою чергу, на порталах з пошуку роботу іноземні компанії більше шукають українців робочих спеціальностей. Але експерти стверджують: спостерігається тенденція зростання попиту на інтелект українців, а не тільки на їх руки.
Про те, як відбувається "відтік мізків" з України за кордон - у матеріалі РБК-Україна.

Іноземні вузи як перший крок до еміграції
В надії отримати гарну роботу за кордоном після закінчення європейського вузу кілька років тому до Болонського університету в Італії вступила Юлія Кузь. Вона вже третій рік вивчає економіку. Рішення це було не спонтанним - ще з 7-8 класу вона та її рідні почали міркувати про те, як Юлії потрапити на навчання. Вона іноді відвідувала свою бабусю, яка працює в Італії. Їй сподобалася країна, мова і Юлія навіть забрала жити і свою матір до Італії. Хоча їй завжди добре давалися мови - знає п'ять мов і зараз вивчає вже шосту, а майбутню кар'єру вона хоче пов'язати з економікою. З Ріміні, де вона зараз живе, через рік вона планує переїхати до Мілану - там більше шансів добре працевлаштуватися. На її економічному факультеті українців не так вже й багато - з 200 чоловік близько семи. При цьому лише вона і ще один хлопець відразу вступили до італійського внз з України. Всі інші довгий час проживали в Італії і закінчили місцеві школи.
"Напевно, в Україну повертатися не буду, - каже Юлія. - Я переїхала сюди в такому віці, коли ще нічого особливо втрачати, у мене тут є і нові друзі, і нові можливості. Тим більше в Україні, наскільки я знаю, європейський диплом не має ніякого значення. Було б дуже шкода витратити стільки сил на навчання, щоб потім виїхати назад".
Українці в інших країнах у більшості випадків зайняті на низькокваліфікованих роботах, навіть якщо у них є вища освіта і достатній трудовий досвід. Частка міграції людей з країни на роботу у високоінтелектуальній сфері за масштабом мала. За словами завідувача відділом міграційних досліджень Інституту демографії та соціальних досліджень Олексія Позняка, її можна порівняти з похибкою при проведенні аналізу. Однак за останніми дослідженнями, в Україні - знову новий сплеск міграції, який почався з 2014 року. Найчастіше країну залишають високоосвічені люди. Також з кожним роком все більше українських студентів виїжджає на навчання у іноземні вузи. Саме вони з високим ступенем ймовірності можуть залишитися в інших країнах на постійне місце проживання.
"Всі країни студентів вважають одним з найбільш привабливих категорій мігрантів. Поки вони навчаються в іншій країні п'ять-шість років, за цей час вони "вживаються" із суспільством, знають мову і закони цієї держави, до виходу на роботу вони повністю адаптовані до нового оточення", - зазначив Позняк.
Директор Державного фонду фундаментальних досліджень Борис Гриньов розповів, що якщо раніше говорили про від'їзд наприкінці 80-х - початку 90-х саме учених, то зараз "відтік мізків йде не з наукового середовища, а з вишів". Особливо часто виїжджають і цікавлять закордонні вузи і наукові центри студенти за спеціальностями природничого профілю - фізико-технічні спеціальності, математики, біологи та хіміки, а також програмісти. При цьому особливо "полювати" на них не доводиться - студенти самі з задоволенням виїжджають у країни "першої двадцятки". За словами Гриньова, абітурієнти, спочатку, вибираючи такі напрямки, практично на 100% готові до імміграції - роботу з гідною зарплатою вони в Україні знайти практично не можуть.
"Відтік мізків - питання державної безпеки і має бути розглянуто на Раді національної безпеки і оборони, - вважає Гриньов. - Наша держава розуміє, як продати нафту, газ, землю, але воно втрачає нематеріальний актив - людей. Вона його не цінує, і цей актив просто тікає з України. В Європі вже цілі конгломерати українських вчених, адже попит на науку в світі є".
За результатами дослідження аналітичного центру CEDOS, у минулому навчальному році в закордонних вузах навчалося близько 60 тис. українців. В цьому навчальному році, за попередніми оцінками, їх кількість може збільшитися до 68 тис. осіб. Різко зросла частка українських студентів за кордоном за останні два роки - за цей час кількість учнів збільшилася майже на третину. Найбільш популярними серед молоді залишаються вузи Польщі, Німеччини, Росії, Канади, Італії, Чехії, США, Австрії, Франції та Угорщини. Примітно, що наші студенти найчастіше обирають польські вузи. Саме в Польщі українці становлять 53% від усього числа іноземних студентів. Також постійно зростає їх інтерес до італійських, канадських і чеських вузів.
Експерт з питань міграції центру CEDOS Олександра Слободян зазначила, що в основному студенти виїжджають у ті країни, у яких вже проживає багато українців. Це можуть бути і трудові мігранти, які, наприклад, забирають з України своїх дітей для возз'єднання сімей. Також на рішення про переїзд можуть вплинути і так звані студентські мігрантські мережі. Тобто, люди, які виїхали раніше можуть підказати своїм друзям і знайомим, як краще влаштуватися, як вступити до університету і знайти гроші на його оплату, а також вкажуть на підводні камені.
"У Євросоюзі розуміють, що треба спрощувати бюрократичні процедури і доступ молоді після закінчення внз до ринку праці, давати більше часу на пошук роботи, - говорить експерт. - У багатьох країнах існує тест ринку праці - під час прийому на роботу іноземця, чиновники перевіряють чи немає претендентів на цю посаду серед своїх громадян. Але у частині країн, цей тест не застосовують до людей, які навчалися у місцевих вузах".
До речі, європейські країни з низьким рівнем безробіття надають певні пільги для іноземців, які закінчили їх вуз. Наприклад, Австрія і Франція дозволяють випускникам магістерських програм шукати роботу в їх країнах протягом шести місяців, Польща і Німеччина - року і півтора відповідно. Однак робоче місце повинно відповідати отриманій кваліфікації студента, а роботодавець повинен надати дані, що на це місце не можуть взяти громадянина цієї країни. У той же час Євросоюз і далі намагається привернути до себе розумних студентів - навесні цього року була прийнята спеціальна директива Європарламентом. Всі країни ЄС через два роки повинні дозволяти іноземним студентам залишатися не менше 9 місяців в своїх країнах з метою пошуку роботи.
Прагнення Євросоюзу отримати кращі таланти, а також відсутність в Україні якісних робочих місць і зростання економіки далі буде змушувати виїжджати українців, у тому числі і студентів, каже Олександра Слободян. "Поки держава не буде нічого робити у цьому напрямку, ми і далі будемо втрачати наші мізки. Звичайно, якщо люди виїжджають і привозять необхідні українській економіці нові навички і знання, то це непогано. Але держава нічого не робить у цьому плані, новий досвід не інтегрується у нашу економіку і життя, отже, відтік мізків не переростає у примноження достатку країни", - заявила експерт.

Вчені на валізах
"Витік мізків" як виїзд безпосередньо наукових співробітників зачепив Україну напряму. Навіть зараз, за оцінками експертів, більшість тих, хто може виїхати і молодші, залишають країну. Також у прикордонних областях спостерігається часткова імміграція науковців, особливо у західних регіонах - вони можуть працювати у внз або науковому центрі два тижні у Польщі, а два тижні - в Україні. Усередині країни все більше залишається літніх вчених, кому за 70 років.
У Національній академії наук також постійно йде відтік людей. За словами голови профспілки працівників НАН України Анатолія Широкова, цього року звільнилися близько 5 тис. співробітників - наукові та інженерно-технічні кадри. Приблизно кожен десятий планує або вже виїхав за кордон. "Близько 17% співробітників пішло з Академії наук за 2015-2016 роки, в той час як тенденція у світі, за даними ЮНЕСКО, зворотна: свідчить про збільшення числа вчених. За останні п'ять-шість років кількість людей, які працюють в науці, збільшилася на 20%. Держава витрачає гроші на підготовку вченого, але ми безкоштовно віддаємо його в інші країни, тому що не можемо йому дати тут ні умов для життя і роботи, ні зарплати. У нас і холодно, і голодно в Академії наук у прямому сенсі слова", - нарікає голова профспілки. Широков нагадав, що минулого року депутати прийняли закон, який гарантує збільшення фінансування науки в розмірі 1,7% ВВП до 2020 року. Але цього року фінансування склало всього 0,18% ВВП. У цифрах це склало на всю науку України близько 100 млн євро. В Європі така сума - бюджет університету середньої руки.
Досі наука в країні фінансується за залишковим принципом, розповіла виконавчий директор "Українського наукового клубу" Наталія Шульга. Це безпосередньо впливає на виїзд наукових співробітників за кордон - тільки за кілька останніх років країну покинули близько 20 тис. дослідників. Якщо раніше виїжджали кандидати і доктори наук, то зараз "вимивши" наукової інтелігенції, які могли б стати в майбутньому висококваліфікованими вченими, відбувається ще і на рівні магістрів, каже експерт. "Ще 10 років тому ми попереджали, що якщо до науки і самих вчених так будуть ставитися, то ми отримаємо "дірку поколінь". Це означає, що з 25 до 50 років у нас не буде гідних дослідників. Просто нікому буде навчати студентів, тому що не буде кому проводити якісні дослідження", - підкреслила Шульга.
За оцінками заступника голови парламентського комітету з питань науки і освіти Олексія Скрипника ("Самопоміч"), практично весь науковий потенціал вже втрачено, а українська наука ще тримається на "жменьці вчених, що працює всупереч усьому", які самостійно шукають собі гранти на дослідження. Для країни був би корисний у цьому питанні досвід Естонії, Польщі, вважає Скрипник. Серед його плюсів - створення так званих центрів концентрації зусиль. Роль держави була б у відкритті високотехнологічних лабораторій, а бізнес міг би запускати підприємства, які вже б випускали продукцію на основі розробок цих центрів наук. "Є в чорних дірах таке поняття, як горизонт, коли ви в нього потрапите, то за рамки цієї чорної діри ви вже вийти не зможете. Ось таке зараз у нас з наукою - вона ще існує, але для держави вона - тягар", - констатував депутат.
Незважаючи на це, деякі вчені все-таки повертаються після тривалої міграції. Сама Наталя Шульга - біолог, після фінансових труднощів і безперспективності розвитку як ученого на початку 90-х пішла зі свого рідного Інституту молекулярної біології і генетики НАН України. У 1992 році вона переїхала до Рочестеру (США) проводити дослідження і залишилася на 13 років, домігшись великих результатів у своїй кар'єрі. Вже після Помаранчевої революції вона усвідомлено вирішила повернутися до України і спробувати реформувати сферу науки. Швидкого результату досягти не вдалося. Скажімо, закон про науку та наукову діяльність, який довго лобіювався багатьма вченими, був прийнятий тільки минулого року. А запуск роботи інструментів, які повинні були зупинити стагнацію, наприклад, Національний фонд досліджень, досі блокується, тому працювати з початку 2017 року, як це передбачено прийнятим законом, він не почне. Є і внутрішній опір в науковому середовищі. Борис Гриньов вважає, що всім реформам у цій сфері чинять опір багато літніх вчених. За його словами, вони задоволені своєю позицією і "вартують свій город". "А молодь - романтики, їм не вистачає прагматичного підходу у питанні відстоювання своїх інтересів і прав", - вважає Гриньов.
Подібне "топтання на місці" не буде стимулювати вчених повертатися до України, такі приклади будуть поодинокими, каже Шульга. Наприклад, вона за цей час тричі намагалася відкрити сучасну лабораторію для досліджень в країні, навіть були знайдені грантові кошти. Але так нічого не вийшло - столичні чиновники не знайшли місця для будівництва такого центру. "Коли я повернулася у 2005-му із США, мої доходи зменшилися у 20 разів, зараз - у 40 разів. Ентузіасти від науки готові на те, що зарплата в Україні у них буде менше, ніж за кордоном. Але не в 40 разів, це точно", - констатує Шульга.

Голова замість рук

Основними причинами добровільної міграції завжди виступають економічні фактори, всі інші - другорядні. Олексій Позняк зазначив, що як раз сплеск числа виїжджаючих з країни після 2014 року стався через військові дії, а через спад економіки і падіння курсу гривні. Та ж зарплата в Польщі або Чехії колись розглядалася українцями як недостатня. Зараз, після обвалу гривні зарплата в цих країнах вже здається багатьом пристойною, незважаючи на те, що вона там практично не зросла.
Виділити країни, куди найчастіше їдуть висококваліфіковані українці, важко. "На відміну від масової трудової міграції, де є явні країни-лідери, для інтелектуальної міграції це не проходить. Наші українці є практично в усіх розвинених країнах, скрізь потроху", - заявив учений. У той же час серед сфер, представники яких найчастіше виїжджають на роботу за кордон, експерти називають ІТ, медицину і фармацевтику. "Їдуть в основному до країн Європи - Італії, Німеччини, Бельгії та Австрії, а також до Ізраїлю. Наприклад, якщо український лікар у центральних лікарнях країни може отримувати у кращому випадку 10 - 15 тис. гривень, то за кордоном він може розраховувати на зарплату і в 70 - 100 тис. гривень на місяць", - розповідає керівник експертно-аналітичного центру Міжнародного кадрового порталу "HeadHunter Україна" Катерина Мащенко. За її словами, за останній час кількість пропозицій роботи від іноземних компаній збільшилася в півтора рази. Але з висококваліфікованими працівниками складніше - від них вимагають обов'язкове знання мови, що підтверджується дипломом і достатнім досвідом роботи. Мащенко підтверджує - якщо два роки тому в основному переїзд був пов'язаний з нестабільною політичною ситуацією і почуттям небезпеки, незахищеності, то сьогодні в якості причин знову лідирують низький рівень життя, зростання цін та інфляція. І тільки потім українці розглядають переїзд заради кар'єрного зростання та участі у міжнародних проектах.
Кожен шостий українець думає про переїзд на роботу за кордон, розповідає HR-експерт Тетяна Пашкіна порталу rabota.ua. У той же час, виїдуть за кордон на роботу серед всіх бажаючих одиниці. Особливо зараз почали міркувати знову про імміграцію все більше підприємців, а не найманих працівників. Цьому сприяє і легкість відкриття і ведення бізнесу, ніж в Україні, навіть сусідні держави "дадуть фору". "Бажання переїхати в українців коливається хвилями. Наприклад, як тільки пройшли обшуки в IT-компаніях, відразу програмісти починають нишпорити очима в пошуках роботи в інших країнах. Якщо все тихо і спокійно, то у нас цифри залишаються на рівні 16-17% людей, які в принципі могли б виїхати. Але як тільки у нас починається розбрід і хитання, різко зростає інтерес до переїзду", - повідомила Пашкіна. Хоча представник порталу з працевлаштування каже, що з понад 2 тис. вакансій в інших країнах на їх порталі більшість складають робочі спеціальності.
Але Олександра Слободян розповіла про тенденції, що українців все більше за кордоном "розглядають не тільки як руки, але і бачать потенціал у застосуванні їх мізків". За її словами, зараз і Євросоюз починає все активніше рекламувати і просувати так звану " Блакитну карту - програму на полегшення міграції саме висококваліфікованих професіоналів.
Подібною можливістю скористався інженер-програміст Владислав, який проживає у Великобританії з кінця 2009 року. У цій країні в середині 2000-х діяла програма міграції висококваліфікованих фахівців, заснована на бальній системі. У 2008-му Владислав набрав необхідну кількість балів та отримав дозвіл на роботу. До того ж за цією ж програмою вже жив і працював у Великобританії його друг, який розповідав про життя там, а також підтримував Владислава. Ще працюючи в Україні, чоловік їздив у відрядження за кордон і до друзів за кордон. Побачена різниця у способі і рівні життя, підштовхнули його спробувати пожити в іншій країні. Цьому кроку сприяла і корупція, і відсутність поваги до правил, законів і просто до оточуючих в українському суспільстві на той момент, розповідає він. На його думку, люди, які сподіваються на істотне зростання доходу при еміграції, будуть розчаровані.
"Для мене економічний фактор був у полі зору, але не був вирішальним, тут не повинно бути ніяких ілюзій. Можливо, у вигляді більш високого рівня життя в іншій країні будуть більш доступні деякі речі. Як, наприклад, мобільні телефони на початку 90-х були доступні дуже обмеженій кількості людей в Україні, а зараз - у кожного. Але це не означає, що ми стали дуже заможно жити. До того ж ІТ-сфера дуже специфічна ще в тому плані що, наприклад, у 2000-х більшість працювали на іноземних замовників і отримували зарплати, наприклад, у п'ять разів вище середньої зарплати по країні. При переїзді до Європи зарплата ставала, наприклад, всього у 1,5 рази вище середньої місцевої, при цьому, природно, вартість життя набагато дорожче", - говорить інженер-програміст.
Поки що назад до України Владислав повертатися не збирається. Все те, від чого він виїжджав з країни, все ще повсюдно залишається в житті і українському суспільстві, вважає він.
Повністю вирішити проблему "відтіку мізків" жодна країна не може. За словами Олексія Позняка, у перелік країн, які втрачають інтелектуальний капітал, входить і Великобританія. Наприклад, з США у них одна і таж мова, але заробити у Штатах люди можуть більше. Тому після закінчення вузу частина англійців покидає рідну країну. У той же час поки що Україна як для масової імміграції, так і для вузького кола інтелектуальної міграції не є привабливою країною.
Повний текст читайте тут: https://daily.rbc.ua/ukr/show/kuda-skol ... 21355.html" onclick="window.open(this.href);return false;

російською читайте здесь: https://daily.rbc.ua/rus/show/kuda-skol ... 21355.html" onclick="window.open(this.href);return false;

_________________
На вопрос "почему все антисемиты идиоты?"
был давно дан ответ - "а что, есть другие?"


Догори
  Тема: Re: Розумні люди про Україну і окрєст
Цитувати виділене Додано: 04 січня 2017, 08:48     Israel  
Главпсихушко
Главпсихушко
Аватар користувача

З нами з: 13 лютого 2010, 18:20
Повідомлень: 18846
Звідки: (Дике Поле) / Iзраїль

_________________
На вопрос "почему все антисемиты идиоты?"
был давно дан ответ - "а что, есть другие?"


Догори
  Тема: Re: Розумні люди про Україну і окрєст
Цитувати виділене Додано: 07 січня 2017, 14:22     Israel  
Главпсихушко
Главпсихушко
Аватар користувача

З нами з: 13 лютого 2010, 18:20
Повідомлень: 18846
Звідки: (Дике Поле) / Iзраїль
44106 Фашик Донецкий

Фантастические твари и как они отдыхают

06 января 2017, 21:3854.5т
http://obozrevatel.com/blogs/52864-fant ... ihayut.htm" onclick="window.open(this.href);return false;
Давно известно, что весь смысл празднования нового года у нации, которая лепит из дерьма петухов и пьет ведрами боярышник, сводится к тому, чтобы эпично побухать с неделю и проснуться мордой в священном оливье. Ну или набить морду деду морозу по пьяне. Или послушать от соседей о том, что духовный русский натворил в ночь с 31 числа по 15 число.

Но суть не в православных привычках, а в буднях оккупированого Донецка. Сам новый год Донецк особо не празднует все годы оккупации, ибо лучше посидеть дома, чем найти на жопу приключения в виде пьяных в хлам орков, именуемых полицаями. Вряд ли по самых духовных сми показывали новость о том, что на новый год было задержано порядка 400 человек за нарушение оккупантского коммендантского часа. Не*уй булки расслаблять цивильным, вокруг враги и наемники с Гваделупы.

А теперь про будни оккупации. На улице 4 число, все люди спешат на работу. Даже вата спешит на работу, ибо при эпичных ценах на провиант, жители оккупированых должны работать 32 дня в месяц .

ЧИТАЙТЕ:
Русский доктор Айбаблит
Ситуация следущая: 10 утра, Донецк. Перед подъездом многоэтажного дома стоит никто в камуфляже. Никто шатается , видимо от усталости. Ну или от боя с драконами Хунты. Или от уничтожения православного бухла. Никто смотрит на двери подъезда и на бодунском наречии пытается произнести заклинание а-ля - сим-сим откройся, б*я. Хунта жует попкорн и наблюдает за фильмом 2017 года - баран и новые ворота. Перезагрузка.

Баран достает волшебный ключ и пытается вскрыть сейф, то есть двери от подъезда. Двери молчат, штурм дверей не удался. Неудача выводит православного оккупанта из себя, вызывая из уст бурю негодования о невыносимости бытия у будущего чернозема. В переводе на быдлодоступный это звучит - б*я. Шзнхй? - Хунта жует попкорн и наблюдает за ситуевиной.

Баран берет тайм-аут и закуривает. Кто- нибудь видел как бухая абизяна пытается сесть на корточки и закурить? Зрелище эпичное, я вам скажу. Особенно когда от абизяны несет православным перегаром так, что снег в радиусе 2 метров тает.

Факир был пьян, фокус не удался. Попытка присесть на корточки и закурить заканчивается провалом: абизян в камуфляже заваливается на то место, которым думают 86% россиян. Но духовный оккупант все равно достигает цели, вопреки санкциям: сидя на своей думалке он закуривает. И смотрит по сторонам.

ЧИТАЙТЕ:
Ирония судьбы по-донецки
Впервые в жизни я увидел, как больно может быть некоторым типа людям пытаться думать. Бибизян очень, очень старался воспользоваться мозгом, но сам процесс причинял ему невыносимые страдания, судя по выражению его морды лица. Бибизян курил и с грустью смотрел вокруг. Вокруг не было ни путена, ни кабзона.

Докурив сигарету бибизяноид понял: пора вставать, а то мыслительный орган замерзнет. И закурил еще одну сигарету с грустью вглядываясь на ближайший телеграфный столб. Никотин оказал положительное влияние на оккупанта: докурив, он попытался встать с жопен. Первых попыток 8 были неудачными, оккупант бился думалкой об снег и духовно матерился. Но, к чести оккупанта, он таки нашел выход из положения: встав в коленно-локтевую позицию, он применил секретное умение каждого шлюхского- скалолазание по отвесной стене без страховки и таки принял вертикальное положение. Со стороны это выглядело эпично: 10 утра, центр Донецка, под подъездом абизяна в камуфляже пытается встать с соловьевоприемника, падает, применяет стиль собачки-скалолаза и су*а таки побеждает гравитацию. Я аж весь попкорн рассыпал.

Покоривший новую для себя высоту оккупант предпринял очередную попытку открыть двери подъезда. Но двери подъезда были явно бандеровские, ибо после надцатой попытки абизян психанул: выбросил ключ на*уй назло Обаме и закурил. Аднакааа... Внизааааапна... К оккупанту на 5 минут забежала случайная, но сука гениальная мысля: без ключа в дом попасть еще более проблематично, чем с ключом, даже при условии, что ключ или домофон глючит.

ЧИТАЙТЕ:
О восстановлении жилья на оккупированных территориях
Поэтому оккупант понял: нужно срочно найти этот гребанный ключ. Видели когда-нибудь как орангутанг пытается сделать мордочку серьезной? Так вот : на орангутанга смотреть приятнее, чем на бухую православную абизяну в камуфляже, которая падает на думалку в поисках ключа.

Ни*уя не смеркалось, патаму шо было утро. Даже после нового года случаются таки чудеса, ибо бибизян таки нашел ключ. Радости на морде лица у него было столько, как у жителя страны деревянных туалетов, у которого из водопроводного крана течет боярышник вместо обычной воды.

Аднака... Внизапна... Двери подъезда открылись изнутри, из многоэтажки вышел дедушка, который решил вынести мусор. Орк с низкого старта рванул к открывшейся двери. Дедушка, увидев бегущего на него орка решил, что к мусорке идти далеко и впадлу, поэтому выбросил мусор в 2 метрах от подъезда и потопал домой. Но абизяне сопутствовала удача - он успел добежать к подъезду, схватиться за ручку закрывающихся дверей и таки выполнил миссию.

Абизяна открыла двери и зависла. Оккупант то ли хотел отдышаться после забега, то ли не мог нарадоваться таки сбывшейся мечте. Орк стоял секунд 20 и смотрел на а*уевшего дедушку, который не успел дойти до лифта. Дедушка старел на глазах и смотрел на оккупанта. Орк робко спросил: б*я, дед, а когда подъезд перекрасили? Дедушка ответил: три года назад. Орк сделал а*уевшие глаза и спросил: пиздец. Не может быть. Какой это город? На что дедушка ответил: Донецк.

Слова дедушки поставили абизяне шах и мат: абизяна молча смотрела на дедушку минуты полторы. Когда абизяньи бортовые системы таки перезагрузились, оно выдало эпичную фразу: - пиздец . Дед, а где Екатеринбург? Я ж новый год дома праздновал.

Мораль: русских оккупантов на Донбассе нет. А если и есть, то они никогда не палятся. Почти

P.S. Хочешь помочь оккупанту приехать в рф под елочку в гробике? Это просто - инструкции на сайте http://hunta.in.ua/" onclick="window.open(this.href);return false;

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

_________________
На вопрос "почему все антисемиты идиоты?"
был давно дан ответ - "а что, есть другие?"


Догори
  Тема: Re: Розумні люди про Україну і окрєст
Цитувати виділене Додано: 07 січня 2017, 14:47     Israel  
Главпсихушко
Главпсихушко
Аватар користувача

З нами з: 13 лютого 2010, 18:20
Повідомлень: 18846
Звідки: (Дике Поле) / Iзраїль
44119 Karl Volokh
1 год ·
Безусловно, план Трампа наладить взаимоотношения с Россией не оригинален - то же планировали до него двое предыдущих президентов. Но на этот раз шансы, как по мне, были выше, чем раньше. Во-первых, потому, что с плешивого за последних два года изрядно сбили спесь, и он может стать гораздо более податливым. Во-вторых, в трамповой программе противостояния с Китаем у России есть своя немаловажная функция. Так что, шансы договориться у них есть. А это будет означать очень плохие новости для Украины.
Думаю, главная причина, почему такой альянс может сорваться - это информация разведслужб о вмешательстве Путина в избирательный процесс в США. Пусть пока что избранный президент и отказывается придавать этому факту слишком большое значение - ведь тут он в безвыходном положении, иначе прийдется признавать выборы сфальсифицированными и объявлять новые.
А вот проводить дальнейшую политику в отношении России без оглядки на эти факты уже не получится. Повлияло вмешательство России на конечный результат выборов или нет, принципиального значения для американского народа не имеет: Путин нарушил суверенитет США, а такое не прощается. Важно и другое: любая дружественная политика в отношении РФ сейчас будет восприниматься как доказательство причастности Трампа к этому акту агрессии. А значит, свобода его манёвра в этом вопросе будет значительно сужена.
П.С. В интересах Украины, чтобы разоблачения американской разведки подольше не сходили с первых полос.

_________________
На вопрос "почему все антисемиты идиоты?"
был давно дан ответ - "а что, есть другие?"


Догори
  Тема: Re: Розумні люди про Україну і окрєст
Цитувати виділене Додано: 11 січня 2017, 22:15     Israel  
Главпсихушко
Главпсихушко
Аватар користувача

З нами з: 13 лютого 2010, 18:20
Повідомлень: 18846
Звідки: (Дике Поле) / Iзраїль
44348 https://day.kyiv.ua/uk/article/novorich ... -yak-takyy" onclick="window.open(this.href);return false;

1. Які події 2016 року, на вашу думку, вплинули на Україну і світ?

2. Чим рік, що минає, став особливим персонально для вас?

3. Кого вважаєте героєм і антигероєм року?

4. 2016-го наше видання відзначило 20-річчя свого існування. Ви і «День». Які проекти газети за всі ці роки відіграли найбільшу роль для розвитку нашого суспільства?

Остап ДРОЗДОВ, ведучий політичної програми «Прямим текстом» та хард-ток-шоу Drozdov на телеканалі ZIK:

1. Е-декларування. Ця подія поставила крапку в державотворенні. Риску підведено. Ми збудували суперкорумпованого монстра, який не піддається ні реформуванню, ні перезавантаженню – нічому, окрім дофундаментного руйнування, що й означатиме крах державності. Після е-декларування і весь світ, і наше суспільство опинилися перед жорсткою констатацією: Україна може існувати лише як корумпована держава олігархату. Інша модель не передбачається. Світ будуватиме стосунки з Україною саме з цього ракурсу. А суспільство вперше за 25 років опинилося перед найрадикальнішим відкриттям: держава перестала бути цінністю. Я дуже цьому тішуся, бо державу завжди розцінював як хитрого ворога, який підкупляє збіднілий народ наявністю синьо-жовтих кольорів в атрибутиці. У 2017 рік усі ми входимо з глибоким розчаруванням 25 років симульованої державотворчості. Ми всі розписалися в нездатності мати державу, яка працюватиме для спільного блага громадян. 2017 рік буде роком ще більшого прозріння, яке треба дедалі більше стимулювати і каталізувати.
2. Вийшов друком мій роман-вибух «№1». Це є персональною подією №1 для мене, бо я саме в 2016 році набув статусу письменника, а це та нова іпостась, яка засадничо міняє мене і звільняє від вантажу відповідальності, з яким живу останнє десятиріччя. Кожне моє слово як журналіста та публіциста має публічну вагу, і це дуже зобов’язує. А от письменництво стало для мене втечею в облюбовану зону цілковитої безвідповідальності, тому що там не існує нічого, крім твого глибинного бажання писати про що хочеш, як хочеш і скільки хочеш. Через письменництво я повернув себе собі. Тому що останнім часом відчував, що в журналістиці я став радше функцією – людиною, яка взяла на себе публічну місію озвучувати незручні думки. Саме тому я відчув глибоку потребу повернути себе собі і написати твір, в якому я оголив усе те, що формувало мене нонконформістом. Тішуся, що ця літературна сповідь знайшла велике коло свого читача, тож віднині я вже не зверну з цієї дороги.
3. Герой для мене колективний – це ті, хто продовжують збройно захищати державу, яка того не заслуговує. Я не з таких людей, тому щиро захоплююся тими, хто все-таки знаходить мотивацію. Антигерой для мене теж колективний – істеблішмент як такий. Каста «посвячених» перейшла всі межі цинізму. Зізнаюся, я не був готовий аж до такої глибини прірви.
4. Я вже це не раз казав, що газета «День» не повинна бути масовою. Усе масове має малу ціну. «День» має бути нішевою газетою для якісної альтернативи пасіонаріїв, які дуже холоднокровно ставляться до своєї країни і вивчають її на предмет подальших шансів. Отут без «Дня» ніяк не обійтися.

_________________
На вопрос "почему все антисемиты идиоты?"
был давно дан ответ - "а что, есть другие?"


Догори
  Тема: Re: Розумні люди про Україну і окрєст
Цитувати виділене Додано: 12 січня 2017, 20:38     Israel  
Главпсихушко
Главпсихушко
Аватар користувача

З нами з: 13 лютого 2010, 18:20
Повідомлень: 18846
Звідки: (Дике Поле) / Iзраїль
44437

10 373 перегляди
55 / 7

з 25 хвилини - персональні прогнози. Порошенко, Юля, ....

_________________
На вопрос "почему все антисемиты идиоты?"
был давно дан ответ - "а что, есть другие?"


Догори
  Тема: Re: Розумні люди про Україну і окрєст
Цитувати виділене Додано: 14 січня 2017, 10:47     Israel  
Главпсихушко
Главпсихушко
Аватар користувача

З нами з: 13 лютого 2010, 18:20
Повідомлень: 18846
Звідки: (Дике Поле) / Iзраїль
44487 18+
Пишет Chipollino (gorky_look)
2017-01-14 00:02:00
Маски в сказке, або Джингл-болт


Это будет сложная, но полезная лекция.


Тектонический сдвиг, порожденный новогодними корпоративами, начинающимися примерно с первым снегом, породил чудовищное цунами празднования. Которое под католический джингл-беллз уже до двадцать пятого декабря слизало с полок магазинов все, к чему хотя бы случайно прилипла лавсановая блестка.

Потом эта злоебучая волна радости от завершенного условного оборота Земли вышла в пик, начала садить в небо китайскими петардами и отечественными зенитными комплексами, потом неделю население тяжко спало, ворочаясь в постелях, и призывая то Господа со стаканом холодной воды, то какую-то Таню с «еби ее матерью». А потом оно проснулось, вспомнило что оно православное веры греческой, и перезапустило через диспетчер задач карнавал по новой, с солнцами на палке и козьими масками на лицах.

Поменяйте их местами – и получите ацтеков, с головами на палках и солнцами на лицах.

Но то сьо хуйня, население, обремененное тарифами и неопределенностью может развлекаться как угодно, вплоть до гладиаторских боев и голубых огоньков по телевизору. Лишь бы не скучало и платило. А меня в этой лекции заботит, как ни странно, парламентаризм.

***
Лично я пламенный поклонник парламентаризма. Несмотря на мое отношение к депутангам как к герпесу, я признаю, что лучше старый-добрый герпес, один раз в два года раздувающий губу, чем СПИД, после которого твои родственники скорбно едят пирожки, запивая их не чокаясь. В конце концов, английские лорды тоже пиздились тросточками с рапирами внутри в стенах Парламента несколько сотен лет, стенка на стенку, прежде чем придумали чай с молоком, двойной виндзор на галстуке и двухэтажные автобусы.

Ну и наши депутанги сейчас проходят период примерно Эдуарда Третьего Плантагенета, когда по одну сторону сидят скотыняки с вилами, по другую – бронзовый мавзолей Фимы Звягильского с его жрецами и толкователями, и они в принципе не понимают, почему их, таких своеобразных и неоднородных личностей, собрали в одном помещении, и еще чего-то от них хотят, кроме молчания.

К делу.

***
Рано или поздно, депутангам приходится таки голосовать за неизбежное, типа бюджета. И вот, однажды ночью черного-черного вторника, когда корпоративное землетрясение уже произошло, но цунами еще не достигло пика, а депутатские чартеры на Мальдивы только заливались «калошей» в аэропортах, избранники голосовали за бюджет, а также за налоги (потому шо бюджет без налогов – это как дедушкин хуй без карандаша и скотча).

Среди поставленных на голосование вопросов было реформирование налоговой милиции в финансовую полицию – то есть волшебное превращение гоблинов из «маски-шоу» (изначально насравших, кстати, на собственный закон о милиции, статья Пятая) в вежливый женский голос в телефоне. Дело хорошее, никто не против, но подобные превращения проходят эволюционно, то есть в периоды, сопоставимые с геологическими. Депутаты, вообще, любят голосовать за хорошие и полезные для народа вещи, которые совершаются только после смерти самих депутатов от старости.

Здесь надо сделать отвлечение от парламентаризма в эволюцию и геологические периоды – а я предупреждал, что лекция будет сложной.

***
Как верует множество людей, динозавры вымерли от падения метеорита невьебенных размеров. Однако, как показывает Каменная Летопись, вымирали они еще сотню-другую тысяч лет. Ну, это типа если бы я сейчас начал вымирать от холода из-за ледникового периода, случившегося 65 миллионов лет назад. Или получил сотрясение мозга от падения тунгусского метеорита в 1908 году.

Конечно, каменюка с небесей проредила ряды американских трицератопсов и ти-рексов, но большинство динозавров даже не были в курсе, что чего-то там где-то там упало.

Вообще, большинство биологов определяют срок жизни эволюционно успешного вида в миллион лет – плюс-минус. Это не значит, что вид должен лечь в полном составе вдоль набережной и вытянуть ноги. Это значит, что накопившаяся разница в генотипе сделает невозможным скрещивание с исходным прототипом.

Ну, шоб было понятно – человек через миллион лет может выглядеть как разумный бульон, или как суровый кристалл, или даже копейка в копейку как Вася с Борщаги. Просто консолидированная сумма мутаций выведет его в новый вид, неспособный давать плодотворное потомство при скрещивании с исходником. То есть сначала был Человек Умелый, потом Человек Разумный (это типа мы), потом, допустим, Человек Пиздатый (это типа футболист Милевский). Никто не вымер в прямом смысле, просто все поменяли генотип и работу.

Вот это и есть эволюция. Но то! Теперь обратно к депутатам, которые так любят эволюции, решающие мир уже после них самих, пока они собираются доживать в том мире, что есть и полностью устраивает их на текущий момент.

***
Реформа налоговой милиции давно уже вызревала чиряком на жопе страны, но относилась к будущему, когда умрем сначала мы, а потом депутаты, а потом динозавры. И тут случилась хуйня. Половина законопроекта в результате вмешательства небесных сил отпала, и лунатики в ночной Раде проголосовали за ликвидацию налоговой милиции, не вчитываясь особо в текст.

Судя по тому, что номер законопроекта был 134, они там вообще уже слабо соображали – за что голосуют. В карманах депутатских пиджаков горели путевки на моря, а за окном вставало солнце нового мира, от Рождества Христова 2017. Анно, так сказать, домини.

И они сука отменили налоговую милицию с ее масками, автоматами, и «опа-чки, всем лежать еблом в ковролин» путем голосования. Бездушная машина сжевала волеизъявление избранников, и законопроект стал законом. Ну они типа кнопки нажали – и хуяк, налоговых ментов больше нет.

А потом они пошли курить в туалет.

А поутру они проснулись.

Я так думаю, что Андрей Парубий, осознав шо его детсад там нахуевертил, вылез когтистыми задними лапами на Катедру, сложил передние лапы на пузе, поднял оскаленную морду к потолку и страшно завыл в купол, как тираннозавр-рекс. И рев его долго гулял эхом по пустой утренней Верховной Раде.

Потому шо наш парламентаризм полезно работает только в обморочном, пудренном и алкогольном состоянии. Исключительно уебавшись допингом, они начинают вести себя примерно как люди. Возрастом до шести лет.

***
Все хорошо, кадетура, успокойтесь. Ничего страшного не случилось.

Мы не объявили той ночью войну Англии, как Мюнхгаузен. Не приняли программу переселения Полтавы на Луну, не запретили секс и кинематограф. Не запретили продажу всех округлых предметов по нечетным дням, после шестнадцати часов, и потребление пресной воды по четным.

Хотя могли бы заголосовать запросто, и мы, гречкосеи, охуели бы утром. Им же похуй на самом деле, за что голосовать. Нас спасло чудо, потому шо эти иерархи могли бы и закон Ома отменить, и золото Полуботка у бабушки Елизаветы потребовать, угрожая британской королеве атакой мольфаров и характерников с боевым гопаком на Гренландию. Почему на Гренландию? А хуй его знает, та до сраки, шо Англия, шо Гренландия - одна хуйня, какая-то заграница. Депутат в таких мелочах не должен разбираться. Он крупно мыслит.

Наш Парламент вообще на все способен, кроме пользы. Они там реально в сони плейстейшен голосуют, и живут в мире, соотносящимся с нашим, как волк в тельняшке из "Ну, погоди" с реальным лесным сиромахой.

Люди из налоговой милиции, ничего не подозревая, вышли, после новогодней стрельбы в небо трассирующими очередями, на работу. Девочки в офисе старательно собрали пасьянс «Косынка», мальчики чистили автоматы и гуглили «ООО «Наебалово» адрес как доехать пробки в Киеве сколько баллов».

Потом, как сообщает шрайкинформ, мальчики в бакалаврах... тьху ты блять, в балаклавах, заехали по привычке в одно место, откуда владельцы тупо вызвали милицию по сто-два в связи с нападением незаконного вооруженного формирования, отмененного решением Верховной Рады с 01.01.2017. После визита копов, ритуального обмена корочками, визитками и демонстрацией павлиньих хвостов, оказалось шо да – незаконная военизированная структура. А. Ху. Еть.

А вапще, откуда у вас автоматы, ребята? Где вы их украли?

Нет, конечно, это дело можно поправить. Отменить закон. Хуйню-то надо – собрать депутатов и набрать 226 голосов. Чего тут проще. Я прошу не смеяться. Это вообще не смешно. Это даже если Нибиру будет на Землю падать, вы соберете максимум 220 депутатов, остальные заболеют насморком и будут смотреть на заседание Рады по плазме из спорт-бара.

***
Я обсуждал вчера эту коллизию с одним народным депутатом, известным троллем, мотоциклистом и разбойником, погромщиком нечестивых и защитником праведных. Хорошо, что он пил чай с лимоном, а не с пробкой, потому шо пробку он бы не выкашлял точно.

Когда он выкашлял лимон, я торжественно залез на стул, поднял палец к потолку и сказал: «Если Украина не хочет делать реформы, то Бог их сделает за нее.

Но только один раз».

Берегите наш парламентаризм. Он каличный, убогий и ебанутый. Даже полезные вещи он делает бессознательно, в результате судорог. Но другого парламентаризма у нас нет. Находите депутангов и спрашивайте, не стесняйтесь своего ранга, это всьо хуйня ранги и статусы.

Никто не выше никого. Мы с миншрайком завтра, цум байшпиль, встречаемся с вице-премьером по евроинтеграции – так я с ней через парту сидел в КГПИ им. Горького. У Иванки Климпуш тогда была коса до попы и чорни брови. И шо? И нишо. Не давала конспекты, вычитывала за шорты и ходила в юбке, светлый верх. Мы большая страна, но маленькая деревня. И это нормально, панство. Национальный булат, переплетенные в ковке волокна железа и стали. Привыкайте, шо вы тут уже давно не гости.

Каждый из вас носит в себе всю полноту Конституции, имея при себе паспорт гражданина Украины. Этого достаточно, чтобы быть субъектом внутренней политики. Сначала страшно, а потом нормально. А потом страшно уже не вам. Не ссыте, браття-панове, носите всю полноту влады при себе. Все до одного. По ту сторону, на самом деле, нихуя страшного нет.

Но то! Можно терпеливо ждать, что при Человеке Пиздатом такой парламентаризм, наконец, проявится.

Но мы к тому времени согласно плану, будем несовместимы с депутатами генетически. А из динозавров останется только Парубий, ревущий, запрокинув клыкастую тирексовскую пасть в глухой купол Рады.

Народ, который прошел трансграничный обстрел, вторжение ихтамнетов, семь призывов и волонтерку из последних денег, при честной уплате налогов и готовности к повестке, не может в принципе бояться завхозов, депутатов и налоговых мудаков в балаклавах, которые сами себя - оу шит! - по пьянке нечаянно отменили.

Если мы не делаем реформы, их сделает за нас Бог. Но только один раз. Он Отец, а не Няня. И у Него еще дохуя толковых народов, о которых надо заботиться, кроме нас. Хотя к нам он просто заходит чаще. Тому шо любе.

_________________
На вопрос "почему все антисемиты идиоты?"
был давно дан ответ - "а что, есть другие?"


Догори
  Тема: Re: Розумні люди про Україну і окрєст
Цитувати виділене Додано: 14 січня 2017, 14:00     Ukraine  
Остервенелая гуманистка
Остервенелая гуманистка
Аватар користувача

З нами з: 01 березня 2009, 18:31
Повідомлень: 34691
Звідки: з вулиці
Сергей Григорьянц. Путин и КГБ идут ко дну

14.01.2017
http://www.aboutru.com/2017/01/36577/" onclick="window.open(this.href);return false;
Статья большая,но стоящая,чтобы её прочитать. :girl_sigh:


Догори
  Тема: Re: Розумні люди про Україну і окрєст
Цитувати виділене Додано: 16 січня 2017, 08:30     Israel  
Главпсихушко
Главпсихушко
Аватар користувача

З нами з: 13 лютого 2010, 18:20
Повідомлень: 18846
Звідки: (Дике Поле) / Iзраїль

_________________
На вопрос "почему все антисемиты идиоты?"
был давно дан ответ - "а что, есть другие?"


Догори
  Тема: Re: Розумні люди про Україну і окрєст
Цитувати виділене Додано: 16 січня 2017, 09:11     Israel  
Главпсихушко
Главпсихушко
Аватар користувача

З нами з: 13 лютого 2010, 18:20
Повідомлень: 18846
Звідки: (Дике Поле) / Iзраїль
44720 Пишет Chipollino (gorky_look)
2017-01-16 03:23:00

Коты и каты, або Кто ловит мышей



https://forum.durdom.in.ua/viewtopic.ph ... 0#p3299030" onclick="window.open(this.href);return false;

_________________
На вопрос "почему все антисемиты идиоты?"
был давно дан ответ - "а что, есть другие?"


Догори
  Тема: Re: Розумні люди про Україну і окрєст
Цитувати виділене Додано: 16 січня 2017, 09:14     Israel  
Главпсихушко
Главпсихушко
Аватар користувача

З нами з: 13 лютого 2010, 18:20
Повідомлень: 18846
Звідки: (Дике Поле) / Iзраїль
Фрося Сергей Григорьянц. Путин и КГБ идут ко дну

14.01.2017
http://www.aboutru.com/2017/01/36577/" onclick="window.open(this.href);return false;
Статья большая,но стоящая,чтобы её прочитать. :girl_sigh:
:zvar: .

_________________
На вопрос "почему все антисемиты идиоты?"
был давно дан ответ - "а что, есть другие?"


Догори
  Тема: Re: Розумні люди про Україну і окрєст
Цитувати виділене Додано: 16 січня 2017, 17:00     Israel  
Главпсихушко
Главпсихушко
Аватар користувача

З нами з: 13 лютого 2010, 18:20
Повідомлень: 18846
Звідки: (Дике Поле) / Iзраїль
44777 Задня парта Путіна. Чому Росія вдає з себе головного ворога світу


ЛЕОНІД ШВЕЦЬ 16 СІЧНЯ, 2017, 16:23
Ще до всіх неприємностей із Кримом і Україною, у серпні 2013 року, Барак Обама, спілкуючись з пресою, сказав, що за манерами Путін нагадує йому підлітка, в нудьзі зсутуленого на задніх партах в класі

Сенатські комісії проводять один за іншим довгі огляди кандидатів на вищі пости в майбутній адміністрації Дональда Трампа: глави Держдепу, Пентагону, ЦРУ - в цілому двадцять одна людина пройде цю процедуру.

За тими слуханнями, що вже відбулися, можна прийти до висновку, ніби формується якась спецкоманда супергероїв для протидії повсюдним підступам росіян. Ставлення до Росії і готовність дати відсіч її ворожим діям - одна з ключових кваліфікаційних вимог до завтрашніх керівників Америки.

Це не дивно, російська тема - одна з центральних нині у Сполучених Штатах, які намагаються прийти до тями після виборів Трампа президентом і всього того, що цей вибір за собою спричинив. Тут би Росії і порадіти: чи не цього в Кремлі хотіли, всілякими способами залучаючи до себе увагу всього світу? Ось воно.

Впрягаючись у державну лямку, американські чиновники першого рангу називають Росію головною загрозою і ворогом №1. І виникає питання: а чи готова Росія носити це непросте звання?

Ще до всіх неприємностей з Кримом і Україною, у серпні 2013 року, Барак Обама, спілкуючись з пресою, сказав, що за манерами Путін нагадує йому підлітка, в нудьзі зсутуленого на задніх партах в класі. Це одне з найбільш влучних і образних визначень російського лідера, а через нього і очолюваної ним країни.

Тут є і оцінка реального місця Росії у світі - задня парта, і помічена інфантильність - підліток. Зсередини його корчать незадоволеність своєю маргінальністю, виключеністю, і одночасно намагання видати виключеність за винятковість. «Нас чому не люблять? Тому що ми величні».

З цією уявною величчю виникають великі проблеми, в першу чергу пов'язані з тим, що нічого про неї не свідчить. «Чому ми величні? Тому що нас не люблять», - до непристойності червивий аргумент.

Утворену логічну діру затикають «великою історією», випихуючи наперед тіні дідів, які воювали і Гагаріна запускали. І зверху головний козир: ми величні, тому що у нас є бомба і ми можемо вас вбити. Тут лузер з задньої парти, що загрожує кулаком оточуючим, у всій красі.

І чорт би з ним, хіба мало таких, що впали з воза прогресу і безсило матюкаються йому вслід? Але Росія в бажанні привернути до себе увагу гіперактивна, вона не обмежується своєю задньою партою, а намагається всіх зачепити, демонстративно порушити норми і межі.

Ця нахабна активність начебто має заглушити внутрішню тривогу від відчуття невідповідності заявлених глобальної ролі і масштабу справжнім. Всередині якось порожньо. І чим більше Росія надувається, тим більш розрядженою стає порожнеча і більш очевидною неспроможність амбіцій, невідповідність помилкового образу справжньому, тим вищою стає тривожність, тим більш безладною є активність, що її притлумлює. Ця інфляція не може бути нескінченною.

Команда, яка прийде в Білий дім, звичайно, буде відігравати важливу роль стосовно отямлення Росії. На це отримано велике замовлення від істеблішменту, розлюченого росіянами, і ніхто не посміє його ігнорувати, як би у подальшому не чудив Трамп. Але Вашингтон не вирішить за Росію її головну проблему: не усуне її внутрішню порожнечу. Хоча може допомогти дорослішанню, присаджуючи на справжнє місце.

Де в цій історії Україна? Вона, звичайно, дуже зацікавлений спостерігач у світовій виставі, що розгортається. Головне при цьому нам самим не забувати дорослішати, брати відповідальність за своє майбутнє, вчитися робити вчинки, співставляючи амбіції з можливостями і адекватно реагуючи на виклики. Адже ми поки що теж на задній парті.
http://espreso.tv/article/2017/01/16/ro ... ya_pustota" onclick="window.open(this.href);return false;

Російською http://ru.espreso.tv/article/2017/01/16 ... ya_pustota" onclick="window.open(this.href);return false;

_________________
На вопрос "почему все антисемиты идиоты?"
был давно дан ответ - "а что, есть другие?"


Догори
  Тема: Re: Розумні люди про Україну і окрєст
Цитувати виділене Додано: 18 січня 2017, 10:44     Israel  
Главпсихушко
Главпсихушко
Аватар користувача

З нами з: 13 лютого 2010, 18:20
Повідомлень: 18846
Звідки: (Дике Поле) / Iзраїль
45183

_________________
На вопрос "почему все антисемиты идиоты?"
был давно дан ответ - "а что, есть другие?"


Догори
  Тема: Re: Розумні люди про Україну і окрєст
Цитувати виділене Додано: 27 січня 2017, 20:08     Israel  
Главпсихушко
Главпсихушко
Аватар користувача

З нами з: 13 лютого 2010, 18:20
Повідомлень: 18846
Звідки: (Дике Поле) / Iзраїль
45761


можете не дивитися, просто лайкніть, а то шо це таке

659 переглядів
4 / 6

_________________
На вопрос "почему все антисемиты идиоты?"
был давно дан ответ - "а что, есть другие?"


Востаннє редагувалось 28 січня 2017, 15:44 користувачем Валенteen, всього редагувалось 1 раз.

Догори
  Тема: Re: Розумні люди про Україну і окрєст
Цитувати виділене Додано: 28 січня 2017, 15:42     Israel  
Главпсихушко
Главпсихушко
Аватар користувача

З нами з: 13 лютого 2010, 18:20
Повідомлень: 18846
Звідки: (Дике Поле) / Iзраїль
45788
Фашик Донецкий

Спасти рядового Иуду. Будни предателей

27 января 2017, 14:0074т
В некоторые пустые помещения для мозга террористов медленно закрадывается мысль о том, что уже включен обратный отсчет в плане Донбасса и клоунов, ползущих в сторону Киева третий год. Мысль ползет медленно, все время спотыкаясь то о распятого мальчика, то о наемников из Непала, то о поляков-чехов-литовцев и прочие глюки ватного сознания. Но таки мысль эта ползет и пролазит даже в самые раненые соловьевым головы. Ща быстренько объясню, что происходит.

Злой таракан, проползая через залежи ваты в головах, уже не просто шепчет пособникам оккупантов: где-то нас нае*али. Он, таракан, уже начинает кричать: валим, валим. Духовная ватка уже начала писать рапорта на увольнения из недоармии недореспублики. Нет, коллаборанты не одумались. Нет, они не осознают и никогда не признают своих ошибок и грехов. Да, процесс написания не столь массовый, как этого хотелось бы. Но то, что ватка пытается пропетлять и включить заднюю, радует.

Почему ватка пишет рапорта на увольнение из рядов армии орков? Все просто: чтоб спасти свои жопы. Ни о какой морали-совести-чести речь не идет, этих слов и понятий в языке русских и пособников оккупантов нету в принципе. Просто дохнуть за призрачные идеи недороссии чо-то не хочется уже, ведь новые типа власти типа государства, которые дорвались к денежным потокам из рф, гребут все под себя и для себя. А всем калекам, поверившим захарченко-плотницкому-губареву и прочим клоунам, если повезет, то будут платить аж целую минимальную пенсию, целых 2100-2600 фублев. При условии, что калека докажет, что он воевал таки, а не откусили ему ноги-руки инопланетяне. Ну или злой и страшный дракон с американским акцентом.

И тут начинается самое интересное, после написания рапорта об увольнении. Сначала бумаги уходят на согласование по всем возможным инстанциям. А пока идет согласование бумаг, орков отправляют в Торез в учебный лагерь на переподготовку. А оттуда, с Тореза - прям на передовую, в самое пекло, американцам и полякам на съедение.

И тут у ватки тихонько начинает ехать крыша. Ведь вроде как все добровольно: хочу воюю - не хочу не воюю, но все ж понимают, что на самые передовые позиции на фронте орков отправляют совсем не для того, чтоб они выжили. А оркам спорить с начальством нынче стремно, ибо еще в агенты сбУ запишут, потому и рапорта писать страшновато.

И тут у ватки созревает вопрос : как же спасти свою жопу? Ведь, рапорт напишешь - кинут на убой, рапорт не напишешь - тоже кинут на убой. Выход есть из такой ситуации и он простой: написать рапорт о переводе в мчс или полицаи. Правда, за это нужно дать денежку, ибо желающих перевестись на должности, где тебя не кинут на убой, все больше и больше.

В итоге выходит трагикомическая ситуйовина у орков: рапорт писать хочется, подыхать не хочется, в теплое местечко попу пристроисть хочется, но башлять за жопоустройство не хочется, калекой остаться тоже не хочется, но стремно рапорт писать на увольнение. Хотя, на самом деле, ситуация очень простая, ведь все адекватные люди реально понимали, что вход в мир предателей - копейка, выход - рубль. Советую запасаться попкорном и наблюдать за крысами,которые уже загнаны в угол, зрелище намечается интересное.

Закончить хочу обращением к слепым россиянам. На фото вы можете увидеть монеты, фубли то есть. Эти деньги 2016 года выпуска.

Зображення

Объясню очень коротко, что это значит: печатный станок включен в рф, то есть бакс скоро подорожает. То есть пенсии и зряплаты ваши опять обесценятся. То есть "отсосанкции" уже заставили искандеров тихонько плакать. То есть, когда вам не будет денег хватать на что-то - ваши пенсии и зряплаты тут, на Донбассе. То есть, когда к вам придут коллекторы, а не будет чем оплатить кредит, знайте: ваши деньги тут, на Донбассе. Молчите дальше россияне, кормите дармоедов и тех, кто пилит бабло: то есть донбасскую гопоту и алкоголиков. Молчите назло Америке

P.S. Хочешь помочь оккупанту приехать домой в гробу? Это просто - инструкции на сайте http://hunta.in.ua/" onclick="window.open(this.href);return false;

_________________
На вопрос "почему все антисемиты идиоты?"
был давно дан ответ - "а что, есть другие?"


Догори
  Тема: Re: Розумні люди про Україну і окрєст
Цитувати виділене Додано: 02 лютого 2017, 09:00     Israel  
Главпсихушко
Главпсихушко
Аватар користувача

З нами з: 13 лютого 2010, 18:20
Повідомлень: 18846
Звідки: (Дике Поле) / Iзраїль
45964


Ну Сашку часто закидають упередженість,
Але цікаво

_________________
На вопрос "почему все антисемиты идиоты?"
был давно дан ответ - "а что, есть другие?"


Догори
  Тема: Re: Розумні люди про Україну і окрєст
Цитувати виділене Додано: 02 лютого 2017, 11:04     Israel  
Главпсихушко
Главпсихушко
Аватар користувача

З нами з: 13 лютого 2010, 18:20
Повідомлень: 18846
Звідки: (Дике Поле) / Iзраїль
45971
https://www.obozrevatel.com/blogs/89264 ... miriya.htm" onclick="window.open(this.href);return false;
Зображення
Фашик Донецкий

Хроники духовного перемирия

01 февраля 2017, 20:4079т
За последние несколько суток Донецк и Макеевка вновь вспомнили, что такое настоящий русский мир. Пока в ватных сми распинаются о том, шо Хунта бамбыт Донецк расскажу, как воюют воены бухла, то есть православные на всю голову защитниги Донецка от американцев. И да - мне как жителю оккупированого Донецка виднее, что происходит, чем пьяному быдлу в новосибирских е*енях по соловьев тв.

Помните знаменитое выражение путина про спины женщин и детей? Адепты володи ботоксного солнышка делают все по уставу кремлевского упыря. То есть: поставили БМ 21 град возле жилсектора или возле многоэтажки, ввалили полкассеты по всУ, полкассеты по городу и свалили.

Почему полкассеты по городу и полкассеты по всУ? Это на всякий случай, шобы никто не расслаблялся из цивильных. Ну и что, что БМ 21 град прям под окнами у тебя стреляет? Он мир несет, русский мир. Ну и что, что БМ 21 град стреляет со спального района? Вы просто не разбираетесь в духовной тактике ведения боя, ведь так воюют только русские. Да, воюют именно за спинами. Да, воюют прикрываясь мирным населением. Да, им насрать на мирных, бабы еще нарожают ведь.

ЧИТАЙТЕ:
В Донецке что-то намечается

Воинская честь и доблесть - незнакомые для русского солдата слова. Эти слова исчели в Приднестровье, Абхазии, Чечне. Эти слова русские солдаты забыли в Иловайске, в Аэропорту Донецка, в Аэропорту Луганска, когда "всю ночь долбили по Украине" с территории рф. Слово русского офицера - это меньше, чем ничего, цена ему ноль. Об этом за три года знает даже упоротая вата.

Объясняю как воюют кадровые солдаты рф и коллаборанты из числа местного населения последние несколько суток. Вечереет? Пора тащить миномет к жилсектору! На улице уже темно? Пора поставить гаубицу возле многоэтажек! Уже коммендантский час? Вау, классно. Можно тащить и сау, и танки, и рсзо в спальные районы. А почему бы нет? На улице все равно никого нету. Отстрелялись и свалили в другой жилсектор. Видимо это по тактике Жукова так воевать.

Объясню некоторым особо упоротым простую вещь: даже ватка в Донецке уже понимает, что когда стреляет из-под окон миномет с дальностью полета снаряда 8 км, а падает в Донецке, то это никак не работа дрг Хунты с минометом в заднем кармане штанов.

ЧИТАЙТЕ:
"Если русские объявляют "перемирие", они будут вас убивать"

Русский мир - это когда тебя будит мирный БМ 21 град под твоими окнами, который выпустив кассету несет только мир и никогда не стреляет по мирным жителям. Сколько мира и духовности в одной кассете града знаете? А одном заряде для гаубицы 152 мм? Сколько несет православия залп сау из жилсектора? Если не знаете, то вы просто русофоб и не любите все русское.

Русский мир - это всегда набранный запас воды дома + второй телефон с симкартой лайфа+тревожный чемоданчик с документами+ быть дома к 7-8 вечера+никогда не забывать документы дома+ знать, где бомбоубежище+отличать залп сау от залпа гаубицы+знать чем самарский говор отличается от воронежского+ видеть невидимых солдат рф+верить в то, что патроны ростут на деревьях+бояться поговорить с соседом, ведь сосед может тебя сдать в нквд духовное. Это далеко не полный список преимуществ шлюхского мира. Больше не пишу, потому что не хочу, чтобы жители Нью-Йорка завидовать начали.

Как себя ведет обычный человек после трех лет обстрелов:

вылет из 82 мм миномета? Это для лохов, спокойно пью чай

вылет из 122 мм? Ага. Спокойно пью чай

вылет из 152мм? Ну чо? Ну да, вылетело. Спокойно пью чай.

вылет из сау? Спокойно пью чай.

Почему такая реакция ? Потому что ни*ера ты не изменишь, если православное дибилье решило у тебя под окнами поставить мирные пушки. Прятаться многих порядком достало за три года, если судьбой велено поймать осколок - хай сразу убьет, абы не остаться овощем. Об этом спокойно мирные жители говорят в Донецке, Макеевке, Луганске, на всех оккупированых рф территориях.

ЧИТАЙТЕ:
Бои за Авдеевку – Кремль прощупывает Трампа

Русский мир - это когда ты не выспался, ибо всю ночь слушал как долбили из пушек, а у тебя стены ходуном ходили и кровать подпрыгивала. Русский мир - это когда ты четко понимаешь разницу между прилетом снаряда и залпом, находясь в 10 км от эпицентра события. Русский мир - это когда православное дибилье решило сначала популять по Хунте, а ты потом читаешь по соцсетям просьбы сдать срочно кровь сепарам. Русский мир - это когда ты слышишь русский говор и думаешь: блд, от зачем это одоробло приперлось сюда??

Русский мир - это когда ты понимаешь на слух, что улетело из -под твоих окон: град, смерч или ураган. Русский мир - это когда ты вчера слышал вылеты из артиллерии из своего района, прилеты в соседнем районе, а в новостях су*а читаешь бред о том, шо Хунта опять обстреляла Донецк.

ЧИТАЙТЕ:
Авдеевка и молчание российских блогеров

Знаете, каково это - просыпаться в час ночи, потом в 4 утра, а потом в 6 утра от того, что у тебя стены ходуном ходят от вылетов сау-танка-рсзо? Если не знаете, то вы русофоб и не любите все русское. Знаете как это - слышать, что недалеко падают снаряды, смотреть в лицо абсолютно случайному прохожему и понимать, что в глазах у него всего один вопрос: блд. Это по нам сейчас летит или нет? Если не знаете, то вы точно фошизд.

За три года мясорубки большинство все прекрасно понимает на оккупированых: кто стреляет, по кому стреляет, из чего стреляет, где снаряд приземлился и откуда вылетел. Можно сколько угодно в новостях распинаться о Хунте, но когда миномет стреляет на 6-8 км, снаряд падает в соседнем районе, а ты слышишь и вылет, и падение - даже упоротая вата уже открыто плюется православных защитнегоф .

Как можно называться братьями после этого всего и орать с пеной у рта про одиннарод? Ответ на этот вопрос знают только русские свиньи. Чортвамбрат, россияне.

P.S. Хочешь помочь оккупанту приехать домой в гробу? Это просто-инструкции на сайте http://hunta.in.ua/" onclick="window.open(this.href);return false;

_________________
На вопрос "почему все антисемиты идиоты?"
был давно дан ответ - "а что, есть другие?"


Догори
  Тема: Re: Розумні люди про Україну і окрєст
Цитувати виділене Додано: 02 лютого 2017, 11:33     Israel  
Главпсихушко
Главпсихушко
Аватар користувача

З нами з: 13 лютого 2010, 18:20
Повідомлень: 18846
Звідки: (Дике Поле) / Iзраїль
Непохована країна та її відкривач
Ланселот Лоутон: британський журналіст, закоханий в Україну

Сергій Кот
19 серпня, 2011 - 00:00


Зображення
НОМЕР НАЙВПЛИВОВІШОЇ БРИТАНСЬКОЇ ГАЗЕТИ THE TIMES (ТРАВЕНЬ 1935 р.) ЗІ СТАТТЕЮ ЛАНСЕЛОТА ЛОУТОНА «УКРАЇНА І БІЛЬШОВИЗМ» / ФОТО НАДАНЕ АВТОРОМ
Якось у другій половині 90-х років минулого століття автору потрапила до рук поганенької якості ксерокопія сторінки однієї з газет, яку видавала українська діаспора в США, з фрагментом статті британського журналіста, видатного політолога та економіста, автора поважних наукових праць Ланселота Лоутона про Україну й українців. Виглядало, що та публікація вийшла ще 30-ми рр. ХХ ст. і згодом була фрагментарно перекладена й опублікована в США десь вже 80-ми рр., задовго до проголошення незалежності України. Прочитане тоді здавалося настільки неймовірним, що я відмовлявся вірити власним очам. Уперше доводилося читати статтю іноземного автора про українську історію, етнічну й культурну самобутність українського народу, його незаперечне право на власну державність, вільний і незалежний розвиток у сім’ї демократичних європейських націй, написану з таким знанням, захопленням і симпатією до України, помноженими на надзвичайно глибокий аналіз сучасних йому реалій розвитку подій на європейському континенті, який дуже чітко визначав загальну потребу міжнародної спільноти в європейському майбутньому незалежної української держави. Навіть коли до рук після довгих пошуків потрапила видана українською мовою в США невеличка брошурка з цим матеріалом, сумніви залишалися, чи міг так писати про Україну іноземець, тим більше представник Великобританії — країни, яка є віддаленою від української території і політика якої завжди була вивіреною й доволі консервативною щодо Сходу Європи? Чи не могла поява цієї статті бути пов’язаною з бажанням української діаспори за умов відсутності незалежної України зміцнити дух українців, опублікававши такий матеріал від імені вигаданого британського журналіста? Розвіяти сумніви могла тільки перевірка цієї інформації та пошуки англомовного оригіналу.
Ці пошуки забрали довгих кілька років. З Великобританії приходили невтішні звістки — такі матеріали знайти не вдається. Тоді всі надії зосередилися на бібліотеці Конгресу США як однієї з найбільших бібліотек світу, де, як ми уявляємо, має зберігатися все, що тільки могло бути створено духом та інтелектом людини. Це вже згодом, маючи можливість працювати в цій легендарній бібліотеці як стипендіант американської програми імені Фулбрайта в Україні, автор переконався, що, на жаль, через різні обставин далеко не всі видання, які виходять у світі, потрапляють до її фондів. Але тоді здавалося, що тільки там можна знайти все. І ця віра була настільки сильною, що чудо сталося! Саме у фондах бібліотеки Конгресу США вдалося розшукати навіть не одну, а дві оригінальні статті Ланселота Лоутона про Україну, написані ним в різні періоди, а також інші матеріали, пов’язані з обставинами їх появи. Дуже важливу допомогу в цих пошуках надали добрі американські друзі-українці — голова Дослідної фундації ім. О. Ольжича в США Михайло Герець, Петро та Оля Матули, Лариса Пастухів-Мартін.
Виявлені матеріали Ланселота Лоутона про Україну, які він адресував британській громадськості й британському урядові, були настільки унікальними та важливими, що одразу запала думка про потребу їх опублікувати. Причому окремі наведені британським журналістом історичні дані й висновки мали настільки передовий і виразно проукраїнський контекст навіть порівняно з сучасними оцінками, що було одразу вирішено — друкувати треба не лише добрий український переклад цих матеріалів, а й англомовний оригінал, щоб одразу розвіяти всі сумніви в їх достовірності.
Коли в пошуках підтримки для здійснення видання матеріалів Ланселота Лоутона автор звернувся до Посольства Великобританії, вони були подані на експертизу до британського МЗС. За деякий час звідти надійшли захоплені відгуки (для тамтешніх фахівців вони також виявилися відкриттям!) й рекомендації щодо доцільності підтримки такого проекту. Надзвичайний і Повноважний Посол Великобританії в Україні сер Роберт Брінклі особисто взяв патронат над його реалізацією і надавав усю потрібну фінансову й організаційну підтримку. Під час підготовки видання велика допомогу надали перший секретар посольства Рут Аллен, асистент відділу преси та громадських зв’язків посольства Володимир Гайдаш. Проект морально й фінансово підтримав і Міжнародний фонд «Відродження», зокрема його виконавчий директор Євген Бистрицький. Велике зацікавлення проектом виявив український МЗС. Тоді міністр закордонних справ України Борис Тарасюк, Надзвичайний і Повноважний Посол Великобританії сер Роберт Брінклі, директор Інституту історії України НАН України академік НАН України Валерій Смолій звернулися до читачів книги про Ланселота Лоутона та його статті про Україну з вступним словом. Усі вони наголошували на актуальності порушених британським журналістом питань.
Величезну творчу працю з перекладу матеріалів Л. Лоутона про Україну здійснив перекладач Василь Триліс, який не лише максимально достовірно зберіг їхній зміст, але й передав унікальний стиль викладу британського журналіста, використавши для цього всі барви української мови. Бездоганним визнано і його переклад українських текстів англійською мовою.
Представлення видання «Ланселот Лоутон. Українське питання» (Київ — Лондон, 2006 р.) відбулося в резиденції Посла Великобританії в Україні сера Роберта Брінклі. Далі книга розпочала своє власне життя. Зокрема, на прохання МЗС України, велику кількість примірників автор подарував Посольству України у Великобританії й представництву України при ООН у США. За дивним збігом обставин виявилося, що, як з’ясував відомий американський історик українського походження проф. Тарас Гунчак, прямий нащадок одного з найближчих соратників і колег Ланселота Лоутона в зусиллях, спрямованих на захист прав українського народу на терені Великобританії, Ф. Еша Лінкольна, почесного секретаря створеного ними Англо-українського комітету, тепер проживає в США і є головним рабином Нью-Йорка. Він із захопленням прочитав книгу й довідався про участь свого діда в цьому комітеті.
Але що сталося тоді, у далеких від нас 30-х роках ХХ століття? І про що писав тоді британський журналіст Ланселот Лоутон?
«Головною проблемою для сьогоднішньої Європи є проблема українська. Глибокий інтерес до цієї країни зумовлений її впливом на європейський мир і демократію; водночас, з нею тісно пов’язані життєво важливі британські інтереси. Більшість людей не розуміє, як глибоко саме тут закорінена причина європейських чвар усієї першої чверті століття. Не дивно, що про цю країну досі так мало було чути: гноблення української нації постійно супроводжувалося забороною слова «Україна» та приховуванням навіть самого існування українців.
Це «стирання з лиця землі» провадили так успішно, що для більшої частини світу Україна залишилася тільки в поезії та переказах; завжди й незмінно вважали, що якщо вона десь колись і була, то вже давно похована на кладовищі мертвих і забутих націй.
Щоб отак у добу високорозвиненого зв’язку й видатних інтелектуальних досягнень можна було створити ілюзію, ніби потужна, жива нація ніколи не існувала, а якщо й існувала, то щезла кілька сот років тому, — це може здатися неймовірним, хоча вже в наші новітні часи ми маємо багатющий досвід репресивної сили автократичних режимів. Отже, українська проблема — це приклад одного з найбільших політичних шахрайств у нашій історії; і стосується воно землі, яка, хоч і зовсім не так віддалена, та майже так само невідома нам, як свого часу були невідомі екзотичні країни Азії або Африки».
Дивовижно, але ці слова належать перу британського журналіста Ланселота Лоутона, які він виголосив 1935 року перед авторитетним зібранням представників громадськості в приміщенні палати общин парламенту Великобританії. Коли сьогодні ми цитуємо ці рядки, то щиро дивуємося, як точно та з холодною безпристрасністю хірурга в них схоплено глибинну суть трагічної історії українського народу, який протягом багатьох століть боротьби за національне самовизначення та створення своєї держави не лише був позбавлений цього права, а й поставлений перед загрозою повної втрати своєї національної ідентичності та приречений на забуття. Водночас, ці слова є надзвичайно актуальними в наш час, коли після проголошення 1991 року незалежної української держави, Україну з її самобутньою культурою, традиціями й ментальністю фактично заново і з подивом відкривають для себе Європа й усе світове співтовариство.
Що ж спонукало британського журналіста Ланселота Лоутона, громадянина чи не найбільш віддаленої від України держави Європи, написати ці рядки, які просякнуто таким розумінням і щирим співчуттям до українців? Відповідь на це питання нам доведеться шукати, кинувши погляд на основні сторінки історії українсько-британських відносин першої третини ХХ століття.
На початку ХХ століття українське питання взагалі не перебувало в полі зору зовнішньої політики Великобританії. Натомість воно було предметом зацікавлень надзвичайно обмеженого кола вчених і громадських діячів.
Напередодні та під час Першої світової війни відомий англійський учений-славіст Роберт Сетон-Вотсон висунув концепцію «Нової Європи», яка грунтувалася на підтримці незалежності слов’янських націй, що повставали з-під уламків Австро-Угорської, Російської й Оттоманської імперій. Виходячи з власного бачення нового устрою Європи, Сетон-Вотсон був відвертим прихильником національного самовизначення українців і створення самостійної Української держави. Він добре знав і шанував українську культуру, називав українського генія Тараса Шевченка «рутенським Бернсом». Улітку 1914 року Сетон-Вотсон відвідав Львів, де мав зустрічі з визначними громадськими діячами — М. Грушевським, І. Франком, А. Шептицьким, К. Левицьким, С. Бараном та ін. У заснованому ним разом з відомим чеським діячем Т. Масариком часописі «Нова Європа» (1916), англійський вчений подав наукове обґрунтування доцільності створення незалежних України, Польщі, Литви та інших держав у Центральній і Східній Європі, що, на його думку, буде відповідати довготривалим інтересам Європи. У статті «Проблема України», опублікованій у вересні 1917 року, Сетон-Вотсон розглядав українське питання як одне з ключових у Першій світовій війні і вважав його однією з головних причин початку війни. Він наголошував, що це питання належить до застарілих проблем Європи всупереч спробам трактувати його як тогочасну модерну вигадку. Сетон-Вотсон засуджував більшовицький переворот у Росії і наступні агресивні дії російських більшовиків щодо сусідніх неросійських народів1.
Офіційний Лондон не поспішав публічно декларувати свою позицію з українського питання. Проте повз увагу Великобританії не пройшли події, які розгорталися в Україні після Лютневої революції 1917 року в Росії, що засвідчували посилення українського національного руху та його організований характер через діяльність Української Центральної Ради як українського парламенту і Генерального Секретаріату як українського уряду. Ця увага посилилася після проголошення Української Народної Республіки. Відомо, що восени 1917 року генеральний секретар міжнародних справ УНР Олександр Шульгин провів цілу низку зустрічей з представниками країн Антанти, на який з’ясовувалося їхнє ставлення до подій в Україні і можливості підтримки української держави з їхнього боку. Зокрема, згадують про зустріч Шульгина з уповноваженим англійського генерального штабу майором К. Л. Фіцвільямсом і шефом французької військової місії в Росії генералом Нісселем. Доповідаючи уряду про наслідки цих переговорів, О. Шульгин 18 листопада 1917 року повідомляв, що була досягнута домовленість про акредитацію представників країн Антанти при уряді УНР та розпочато переговори про надання УНР грошової позики, направлення інструкторів для української армії та військової амуніції, допомогу у відновленні залізничного сполучення. Водночас було висловлено занепокоєння, що Україна може опинитися в орбіті «австрійського впливу»2.
Уже 21 листопада голова уряду УНР В. Винниченко поінформував членів Генерального секретаріату про те, що Англія і Франція прислали до уряду УНР своїх представників3. Головою Британської військової місії в Києві було призначено майора Фіцвільямса. 3 грудня 1917 року до Києва прибула представницька делегація держав Антанти, у складі якої були високопоставлені військові — генерал Бартер (Великобританія), генерал Лаєрнь (Франція), генерал Ромеї (Італія), генерал Таканачі (Японія), генерал Ріккель (Бельгія), генерал Коанда (Румунія), полковник Лентієвич (Сербія). Їхньою головною метою було розв’язання ключового для країн Антанти питання — збереження українського фронту проти Німеччини та її союзників. За деякими даними, українцям було запропоновано посилити армію УНР сербськими й хорватськими частинами та чеськими легіонерами. 3 січня 1918 року англійський консул в Одесі Піктон Багге (інша редакція перекладу Бегж) був призначений головним представником Великобританії при уряді УНР і подав до українського уряду свої вірчі грамоти. Представником Франції при уряді УНР було затверджено генерала Табуї4.
Представники Антанти в Києві намагалися переконати український уряд, що, маючи потужну армію й контролюючи ситуацію на своїй території, Україна отримає реальний суверенітет, який згодом буде втілено в дипломатичне визнання. Українцям обіцяли підтримку на майбутній мирній конференції. Водночас, вони намагалися подати чіткі сигнали урядам своїх країн, щоб ті швидше визначалися з офіційною позицією щодо УНР.
Зокрема, голова Британської військової місії в Києві майор Дж. К. Л. Фіцвільямс писав до міністерства закордонних справ Великобританії у звіті від 17 грудня 1917 року: «Майбутнє України залежить цілковито від швидкої і рішучої дії альянтів уже тепер. Якщо ми не зробимо нічого в цьому напрямку, Україна впаде в руки німців і стане ні менше ні більше, як тільки німецькою провінцією»5. У примітках до звіту, доданих наступного дня, він наголошував: «Відколи я написав вище сказане, більшовикам вислано коротке відмовлення на їхній ультиматум, і Україні проголошено війну. Це особливо агресивне наставлення більшовиків указує на німецький вплив і бажання Німеччини знищити раз і назавжди можливість створення якої-небудь незалежної сили на терені Росії. Необхідність, отже, дати негайне підпертя Україні шляхом офіційного визнання постає щораз то більше й більше очевидною з кожним днем. Україна не довірятиме нам повністю так довго, як довго ми цього не зробимо. Марнується дорогоцінний час, і незабаром може бути запізно, тому що якесь протилежне потягнення з боку Німеччини може розладнати теперішній порядок речей, доки він зможе стабілізуватися і стати тривким»6.
Як засвідчують новітні дослідження проф. В. Косика, Великобританія та Франція через подолання власної нерішучості й сумнівів усе ж спробували простягнути Україні руку й надати їй історичний шанс. Вони наважилися пристати на умови уряду УНР і визнали самостійну Українську Народну Республіку (зокрема, уряд Великобританії протягом 4, 5 і 6 січня 1918 року неодноразово інформував своїх представників в Україні про рішення щодо «формального визнання» уряду УНР, а 16 січня британський представник в Україні Піктон Багге вручив українському урядові офіційну ноту щодо виконання ним обов’язків офіційного представника уряду Великобританії в Україні). Але звістка про це визнання надійшла до України запізно7. Під час мирних переговорів у Бресті, ініційованих більшовицькою Росією, Українська Центральна Рада й уряд, ураховуючи реальні обставини, в яких опинилася Україна, ухвалили, що УНР має взяти в них участь як самостійний чинник. Поставши перед фактом різкого загострення політичної ситуації в Україні внаслідок наступу військ більшовицької Росії, більшість членів Центральної Ради визнали за доцільне укласти мирний договір у Бресті, що було викликано згодою Німеччини та її союзників офіційно визнати Українську Народну Республіку самостійною державою і погодитися на її рівноправну участь в переговорах. На знак протесту проти зміни раніше визначених стратегічних орієнтирів, уряд УНР на чолі з В. Винниченком (разом із військовим міністром С. Петлюрою та міністром міжнародних справ О. Шульгиним) подав у відставку. Проте це не врятувало ситуацію. Рішення про підписання договору стало остаточним. У відповідь дипломатичні акти визнання УНР були негайно відкликані та дезавуйовані урядами Великобританії та Франції. Таким чином, підписаний представниками УНР 27 січня (9 лютого за новим стилем) 1918 року Брестський мирний договір кардинально змінив зовнішньополітичний вектор розвитку України і на довгий час позбавив її реальної підтримки таких потужних геополітичних домінант, як Великобританія, Франція та США. За умов втрати України їхня увага й підтримка негайно було спрямовано на Польщу й Чехословаччину. Саме позиція Англії та Франції згодом стала вирішальною під час Паризької мирної конференції 1919 року, коли вирішували повоєнну долю Європи та стверджували нові кордони європейських держав, зокрема й новопосталих. На жаль, вони не лише не надали підтримки УНР в її державотворчих прагненнях, але й, фактично, протидіяли їм.
Поразка української революції 1917—1921 рр. зумовила те, що Україна на довгі десять років фактично випала з поля зору державних чинників Великобританії. Однак наприкінці 20-х — на початку 30-х років ХХ ст. урядові кола та громадськість Великобританії знову були поставлені перед фактом існування в Європі українського питання.
З одного боку, це було викликано зміцненням організованого українського національного руху на територіях Чехословаччини, Румунії та, особливо, Польщі, де на Волині та в Східній Галичині посилилося польсько-українське протистояння внаслідок польської акції «пацифікації» українського населення. Широкий резонанс у світі також викликали події на підрадянській Україні, пов’язані з проведенням примусової колективізації та масовими репресіями серед селян й української інтелігенції, жахливі результати організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 рр., жертвами якого в Україні стали мільйони людей.
З іншого боку, очевидною стала нежиттєздатність Версальської системи мирних договорів і створеної міжнародної системи регулювання відносин між державами. Прихід до влади в Німеччині націонал-соціалістів на чолі з А. Гітлером, курс Німеччини на перегляд наслідків Першої світової війни й розробка різних німецьких геополітичних концепцій, в яких фігурували українські землі, об’єктивно змушували Великобританію повернутися до української теми. Зокрема, міжнародний скандал викликала вимога міністра продовольства і сільського господарства Німеччини А. Гугенберга передати «родючу територію України» Німеччині, проголошена ним в Лондоні в червні 1933 року на міжнародній економічній конференції. А. Розенберг також порушив питання про обмін з Польщею «польського коридору» на землі підрадянської України, які пропонували Польщі. Німецько-польський пакт від 26 січня 1934 року посилив загальну напругу навколо етнічних українських територій, додавши інтриги до так званого «пакту чотирьох», підписаного 19 липня 1933 року в Римі урядами Великобританії, Франції, Італії та Німеччини. За свідченнями італійських джерел з Варшави, що подавали інформацію для А. Розенберга, керівники Польщі висловлювали готовність «об’єднати окраїнні народи від Фінляндії до Туреччини». Ще раніше, 1931 року, Великобританія провела власні таємні переговори з Польщею8.
Але українці не бажали знову стати розмінною монетою у великій європейській політичній грі. Вони хотіли, щоб Європа нарешті почула їхній голос. Зокрема, великі надії покладали на зміну ставлення Великобританії до українського питання.
1931 року відомий український громадський діяч і меценат, вихідець із Буковини і американський громадянин Яків Макогон, організував на власні кошти Українське бюро в Лондоні (The Ukrainian Bureau). Бюро розмістилося на Гровенор сквер. Його головним завданням було поширення у Великобританії інформації про Україну. Українське бюро видавало періодичний бюлетень (The Bulletin), який розсилали до 250 періодичних часописів Великобританії. Керував його роботою Володимир Кисілевський — син відомої в Галичині української діячки, сенаторки польського сейму Олени Кисілевської. Українське бюро в Лондоні проіснувало до 1939 року9.
Далі буде


1 Українська державність у ХХ столітті. Історико-політологічний аналіз. — К., 1996. — С. 140-142.
2 Українська Центральна Рада. — Т. 1. — К., 199 — С. 393, 459.
3 Там само, с. 469
4 Нагаєвський І. Історія Української Держави двадцятого століття. — К., 1993. — С. 339-340.
5 Цит за: Зеленко Костянтин. Великобританія і Україна // Євген Коновалець та його доба. — Мюнхен, 1974. — С. 884.
6 Цит. за: Зеленко Костянтин. Назв. праця.
7 Там само; Косик Володимир. Франція та Україна. Становлення української дипломатії (березень 1917 — лютий 1918). — Львів, 2004. — С. 170-172.
8 Симоненко Р.Г. Прихід Гітлера до влади і наростання загрози німецької агресії проти України // Історія України. маловідомі імена, події, факти (збірник наукових праць). — Вип. 29. — К., 2005. — С.83-84, 89; Косик Володимир. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. — Париж — Нью-Йорк — Львів, 1993. — С. 42.
9 Зеленко Костянтин. Великобританія і Україна // Євген Коновалець та його доба. — Мюнхен, 1974. — С. 897; Ляхович Євген. Діяльність ОУН у Лондоні в 1933-1935 роках // Там само, с. 910; Енциклопедія українознавства. — Т. 9. — Париж—Нью-Йорк, 1980. — С. 3405.
Сергій КОТ,історик, автор-упорядник книжки «Ланселот Лоутон. Українське питання», кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України, заслужений працівник культури України

_________________
На вопрос "почему все антисемиты идиоты?"
был давно дан ответ - "а что, есть другие?"


Догори
  Тема: Re: Розумні люди про Україну і окрєст
Цитувати виділене Додано: 02 лютого 2017, 12:40     Israel  
Главпсихушко
Главпсихушко
Аватар користувача

З нами з: 13 лютого 2010, 18:20
Повідомлень: 18846
Звідки: (Дике Поле) / Iзраїль
45986 https://novyny.online.ua/766249/rosiya- ... vi-arieli/" onclick="window.open(this.href);return false;
Россия не пойдет на Мариуполь и Одессу, у нее есть задача-максимум на Донбассе - Цви Ариэли
ONLINE.UA Сегодня, 11:02 | Проиcшествия | Читати українською 80411Цви Ариэли. Фото: Facebook
О том, почему РФ не захватит Одессу и Мариуполь, что мешает Украине создать боеспособную армию, какие опасные мифы сочинили украинцы, и что необходимо сделать для эффективного противостояния российским войскам, рассказал в интервью ONLINE.UA военный инструктор-волонтер, бывший военнослужащий Армии обороны Израиля Цви Ариэли. Предыдущую часть интервью читайте здесь: Если Украина хочет хороших военных, нужно обещать им не только флаг и гроб — Цви Ариэли
— Как считаете, пойдет ли Российская Федерация в полномасштабное наступление? Каким вы видите наиболее вероятный сценарий дальнейшего развития событий?
— Я просто не думаю, что им это нужно. Если я не ошибаюсь, российский корабль, который заходит в Крым, в любом другом порту мира должен быть арестован, правильно? Зачем им, к примеру, захватывать южную полосу? Или Мариуполь? Сейчас идет торговля. Мариуполь отправляет, поставляет и так далее. Но как только они захватят Мариуполь — как порт он падет. Это невыгодно ни российской, ни украинской стороне. Одесса — то же самое. Им это абсолютно не нужно. Фактически, торговля идет между врагами — между Украиной и так называемыми отдельными районами (оккупированными районами Донецкой и Луганской областей, — ONLINE.UA). Торгуют не только те 300 предприятий, которым это официально дозволено, а намного больше. По факту есть полномасштабная торговля, так называемая контрабанда. Юридически это контрабандой назвать нельзя — речь ведь идет о территории Украины. А фактически она есть. Так зачем захватывать порты? Зачем захватывать южную полосу, Одессу, Мариуполь? Им выгоднее оставить все как есть.
Читайте также: Украинских бойцов заставляли подметать лес, а на базу Нацгвардии пускали кого попало — Цви Ариэли
Что еще? Идти на Киев и усугублять санкции?.. Я не понимаю, чего они могут достигнуть, если захватят какие-то большие территории. Максимум, к чему они могут стремиться — это выход на границы Луганской и Донецкой областей, и то, не сразу, а постепенно. Могут ли они это сделать? Я абсолютно уверен, что да. Но они не будут этого делать (интервью состоялось до попыток боевиков наступать на Авдеевку, — ONLINE.UA) просто потому, что им это не нужно. Все, что им нужно — это добиться политическими средствами вхождения ОРДЛО хотя бы де-факто, а еще лучше — де-юре, в политическое поле Украины как автономных округов. Чтобы они могли участвовать во всех политических процессах — грубо говоря, чтобы все эти гиви, моторолы (хотя этот — уже нет) сидели в Раде в качестве депутатов... Я утрирую, конечно. Имею в виду, чтобы они полностью влияли на внутреннюю и внешнюю политику Украины. Это все, что им нужно, за этим они и пошли туда. Они не пошли защищать русскоязычное население. Крым — да, он им нужен был, и они его аннексировали. Но я не думаю, что на данном этапе они пойдут дальше.
— Совершенно исключаете такую возможность?
— Может, будет какое-то развитие событий, которого мы на данный момент не видим. Или будет какое-то сумасшедшее давление на Россию... Запад тоже неглупо поступает, Запад поступает в своих интересах. Если будет какое-то очень сильное давление на Россию, они могут Днепр захватить. Я более чем уверен, что ничего им не помешает. Чтобы что-то им помешало — нужно создать армию. А в армии реформы проведены не были. Какие реформы были? Ну да, дали людям ботинки, каски и бронежилеты, лучше стали обеспечивать. И то, по моему подозрению, до сих пор волонтеры этим частично занимаются. Но реформа армии заключается в том, чтобы были хорошие тренировки, было хорошее вооружение. Они говорят о каких-то там моделях... Израильская модель включает в себя, прежде всего, обучение солдата, хорошую экипировку, возможность резерва в течение одного-двух дней оказаться на своих позициях и так далее. Сколько людей и какие подразделения окажутся в случае прорыва в районе Чернобыля на своих позициях в Киеве? Реальных, а не на бумаге, резервистов, которые все это время проходили организованные Минобороны тренировки? Вот что нужно, чтобы построить хорошую армию. Вот что нужно учитывать. Надо это изменить. Когда мы говорим о резерве патронов определенного калибра просто из-за того, что государство не в состоянии построить патронный завод взамен единственного, оставшегося в Луганске, — это смешно. Патронный завод, ребята! Это не та технология, для которой нужно привлекать каких-то специалистов из Силиконовой долины. Это просто патронный завод. Сейчас говорят, что "Укроборонпром" хочет под себя все предприятия подмять. Я не понимаю, как можно быть таким наглым, чтобы просто это даже озвучивать в СМИ. Вы что, умные? Люди хотят работать и конкурировать. Украине, наоборот, необходимо, чтобы заходили новые предприятия — и знали, что их бизнес будет гарантированно защищен от рейдерских захватов и необоснованного налогового пресса. Посмотрите на налогообложение, скажем, в Ирландии в первый год захода нового предприятия на рынок...
— Льготные условия и инвестиционную привлекательность имеете в виду?

— Да, именно. Своего производителя не защищают, когда своего производителя нет. А его в Украине в области оборонной промышленности во многих нужных областях нет. Нужно начать. Можно продавать за границу свои вещи, не вопрос. Говорят — нельзя продавать, в армии нету. Можно, но только в том случае, если в своей армии это есть. У армии на данный момент нету бронированного транспорта. На первой линии его нет, вообще никакого.
— Разве?
— Все, включая БТР-4, — это полный отстой, тут даже не о чем говорить. И тактика должна соответственно меняться. Когда идет БТР, а за ним люди — это нонсенс. Потому что БТР пробивается. Люди должны идти по бокам БТРа, перебежками, для того, чтобы они могли снимать РПГистов, то есть, они должны страховать БТР.
Зображення
Учения ВСУ. Фото: Минобороны Украины
Одно из немногих исключений — Израиль, где есть тяжелые БТРы на базе основных боевых танков. В Израиле БТР может идти и без пехотинцев иногда. Потому что в Израиле есть БТРы типа "Намер", которые были переделаны из танков "Меркава", они очень сильно защищены с точки зрения бронезащиты. На них сейчас ставят комплексы активной защиты танков — системы автоматического перехвата ракет. Ракеты просто не долетают: при подлете ракеты система выстреливает противоракетный заряд — и вражеская ракета сбивается. Но я отвлекся. Ничего современного в ВСУ и НГУ в аспекте бронетехники нет. В лучшем случае — модернизация и легкобронированные БТРы. Те, кто занимается производством и закупками для украинской армии, они просто не думают о солдатах. Аксиома: в группу, которая передвигается на небольшом транспорте, пусть даже небронированном или со слабой броней, тяжело попасть. Так зачем покупать КрАЗ, если в Великобритании на аукционе, где продается списанная военная техника британской армии, можно купить десять британских машин?
— И зачем? Есть у вас ответ на этот вопрос?
— На аукционе не дашь взятку и не получишь откат. Поэтому говорят: у нас нету денег. Мы можем купить десять КрАЗов, и все — наш бюджет больше не позволяет. Плюс политики боятся ставить на их место каких-то новых людей, потому что тоже боятся, что эти новые люди лажанутся. Очень легко обвинить того же политика в коррупции, когда приходит человек и подписывает неправильно бумажку. Вот как нашего комбрига — он до этого не командовал никогда бригадой. Молодой, профессиональный, перспективный, честный, патриот... Его так гоняли! Кто он такой, как он может управлять, посмотрите, сколько он ошибок делает в бумагах!..
— Да, ошибки в бумагах — это наше все... При уровне забюрократизированности государства.
— Реализация работы штабов, особенно на уровне бригады и батальона — это нечто! Штаба как такового банально нет. Есть командир, к которому каждое утро выстраивается длинная очередь с бумажками на подпись. В Израиле тоже когда-то была бюрократия — не такая, как в Украине, но все же. И пятый начальник штаба Армии обороны Израиля Ласков в свое время говорил, что главная задача командира — самоустраниться от занятий бумажками, документооборотом и быть с бойцами. Постоянно контролировать, организовывать, проверять их уровень подготовки. Подготовка должна вестись непрерывно. Вы на блокпосту? Треть — спят, треть — несут службу, треть — тренируются. Подготовка должна быть непрерывной. В Украине абсолютно парализована деятельность штабов низшего уровня. И менять не хотят на НАТОвскую. Сидит советский генерал и думает: "Блин, какую роль я в этом буду играть, если сейчас переведут на НАТО? НАТО — это что значит? Не знаю. Куда я пойду? На пенсию? Я не хочу, потому что у меня вот тут и тут есть доход. Зачем мне это?.." Это его мышление, на мой взгляд.
Читайте также: "Укроборонпром" создал Янукович, чтобы тырить деньги, при Порошенко подход не изменился — волонтер Виталий Дейнега
— Грустная картинка...
— Честно говоря, у меня не было такой картины, пока я не зашел в Нацгвардию. До этого я был волонтер, "пришел-ушел". До уровня комбата максимум общался. А тут я познакомился со всеми людьми, увидел, как обеспечение идет, еда та же самая.
— А что с едой?
— Мне наш зам по тылу показывал список, что там и как должно быть. Нормальный список, хорошие нормы в НГУ. Правда, там написано — или помидоры, или картошка. Понятно, что там всегда картошка, а не помидоры... Помню, в начале курса, зимой 2016-го, заехали мы на Старе (где находится база Нацгвардии, — ONLINE.UA). Там — четыре казармы. Три барака и одна — образцово-показательная, где все красиво, где никто не живет, куда генералов водят, показывают. Реально действующих казарм — три. В одной — мобилизованные, часть из них — "аватары" в невменяемом состоянии. Вторая — мы. Третья — срочники, которые лес подметают. Или в мороз голыми руками жестянку моют перед приездом начальства. Я-то привык уже, а мой друг Витя Верцнер — он в шоке был. У нас так получилось, что в первой роте большинство были срочники. Они не проходили отбор, на самом деле. Об этом никто не кричал — о том, что из-за недобора взяли срочников. Они были нормальные, хорошие ребята, которым надоело заниматься фигней, и которые пошли в профессиональную часть, где их будут учить. Потому что срочников никто не готовит. Это что касается резервной армии. Никто не думает наперед. Вот у пацанов есть год срочной службы. Так подготовьте их за этот год! Хотя бы четыре месяца подготовке уделите, а остальные восемь пусть они, как и раньше, моют, красят бордюры, подметают лес. Но в эти четыре месяца (лучше — полгода) разделите их на три роты и сделайте дежурство: одна бордюры красит, вторая — лес подметает, третья — тренируется. И меняйте. Чтобы люди получили хоть какую-то подготовку. И после этого, на выходе, сразу определяйте, в какой бригаде они будут служить, в какой роте — так, как это в Израиле происходит!
Я, к примеру, служил в роте спецназа Иорданской долины. Приписали туда меня сразу, на месте, в военкомате. А в следующий раз мне дали инструкции, куда я должен прибыть в случае чего, откуда меня заберет автобус. И так каждый год: я иду на месяц служить и заранее знаю, кто со мной на связи, на какой базе собираемся... Плюс в Израиле же за этот месяц людям платят почти 100% от твоей гражданской зарплаты. Получаешь много на работе — получишь много и в армии. В гражданской жизни ты нищий? И в армии получишь столько же. Если безработный — получаешь на сборах среднюю зарплату по стране.
— Справедливо.
— Да. Ты абсолютно никак не обделен. Это при том, что уровень патриотизма в Израиле сам по себе выше, чем в Украине. Но его же надо постоянно дополнительно как-то поднимать, стимулировать. На голом энтузиазме долго не проживешь. А в Украине этого то ли не понимают, то ли не хотят ничего делать, строить, менять. Сделали резервные бригады. Реально, из кого? Эти "менеджеры" посадили сначала людей под тяжелую артиллерию, потом вручили им медальку, и то не всем. Сказали: вы молодцы, вы будете тренировать будущее поколение. Поставили их на полигоны, тренировать. Что они могут тренировать, кроме психологической устойчивости? Людям не дали подготовку. А как можно учиться во время войны? Да, можно чему-то научиться. Но мы же не приглашаем африканцев нас обучать, хоть они там сотнями лет воюют. Потому что главное — не опыт. Важнее систематизированный опыт, т.е. знания. А главное — система подготовки. Вот систему тут и не знают, как построить. Людям надо платить деньги, если хотят, чтобы пришли профессионалы. И я уверен, что если взять хотя бы половину того, что идет в карман, и влить эти деньги в ту же Нацгвардию — это будет совершенно другая Нацгвардия. Совершенно другого уровня. Как думаете, найдутся хорошие специалисты в Украине, которые пойдут работать за 30 тысяч гривен, скажем?
— Думаю, да.
— Плюс нужно будет научить людей, вести тренировки, готовить инструкторов, и так далее. А что сейчас происходит? Боятся инструкторов очень сильно. У меня в 7 из 10 подразделений командиры не тренировались — боялись потерять авторитет. Если подытожить — виной всему коррупция. На всех уровнях.
— Но ведь в России — все точно так же, если не хуже. Такая же советского образца система. Такая же коррупция. Если посмотреть на то, как часто у них их техника ломается, падает, загорается — закрадываются сомнения в том, что они так уж сильны в военном отношении. Почему вы считаете, что они — сильнее нас? Только потому, что их количественно больше?
— Я когда-то писал, что большая советская армия может победить маленькую советскую армию. Однозначно, если нас двое, а он один, то у нас больше шансов. Если мы хотим побить их двоих, то нам надо прежде пойти чему-то научиться. А этого не происходит в нужной мере. Во-первых, их банально больше. И у них больше ресурс. Во-вторых, нет никакого сомнения, что они технологически более продвинуты. Да, они даже близко не приближаются к уровню Израиля и США. Посмотрите на Сирию — они же там просто ФАБы (фугасные авиабомбы, — ONLINE.UA) с самолетов бросают. Кинул примерно — и куда уж приземлилась, туда приземлилась. При том, что Израиль в Ливане попадает в едущую машину по подтверждению с беспилотника с расстояния 25 километров. Россияне же бросают бомбы на район — набросали, убили кучу мирных. Да, у них был период разрухи с 1991-92 по 1994-95 года, буквально несколько лет. Да, со всей этой коррупцией они не могли построить действительно хорошую армию. Но не стоит забывать, что они воевали все это время. Первая чеченская, конечно, так себе. Но, начиная с 2000-х годов, они стали подходить качественно. Пришел Путин — и при всех проблемах понимал, что надо строить армию. Что армия — это поддержка, это инструмент, который он сможет использовать во внешней политике. Что он и сделал. Все войны, которые он вел, в той или иной степени он выигрывал. Он никому пока что не проиграл, с тех пор, как пришел к власти.
— Даже в Чечне? Потому что не раз приходилось слышать, что в этом случае сложно говорить о победе Путина.
— Это такая мифология, очень удобная для нас. Это психологический инструмент, который мы используем, когда мы хотим избавиться от страха. Очень распространенное явление в человеческой психологии, особенно когда ты живешь в опасных условиях. Точно таким же мифом является мнение, что Путин, на самом деле, — полный дебил. В Чечне он выиграл, если смотреть на результаты военной кампании. Кадыров был просто залогом дальнейшего мирного существования. Но военную кампанию-то Путин выиграл, с этим никто не будет спорить? Давайте сейчас быстренько отберем обратно, вернем себе Донецкую, Луганскую области. Мы можем это сделать? Не можем. А он это сделал (в Чечне, — ONLINE.UA). То есть он вернул субъект Российской Федерации путем военной операции. Понятно, что Кадыров — чистая политика, ему нужен лояльный человек, который будет пользоваться методами, понятными мирному населению, который с этого будет иметь власть, влияние, деньги. Вот он и поставил Кадырова. Не кадыровский батальон "Восток" выиграл. Выиграла в этой войне российская армия. Так что это все — мифология, в которую нам удобно верить. Грузию он вообще порвал просто. Даже не хочется об этом всем говорить, чтобы не обижать грузинских друзей, потому что у них есть тоже своя мифология. Да, он сильнее. Россия сильнее. Но это не значит, что мы не можем стать сильнее. Во-первых, у нас потенциал несоизмеримо больше, чем был у чеченцев или у грузин в 2008 году. Во-вторых, у нас есть дипломатическая и экономическая поддержка Запада. Понятно, что у них есть свои интересы. Но говорить "идите вы нафиг, мы и без вас справимся", как это делают некоторые радикалы — это, как минимум, неумно. Нам действительно нужна поддержка. Понятно, что поддержка эта недостаточна. Нам не продают наиболее современные и нужные Украине образцы летального оружия. Понятно, что бесплатно обычно никому не дают ничего, но почему бы не продать за деньги? Во-вторых, санкции — слишком мягкие. Я читал в свое время список санкций, и, на мой взгляд, он смешной, если честно. В основном — против личностей, причем личностей там несколько десятков, если не ошибаюсь. Там нету санкций против всех госслужащих. Санкции — недостаточны. Поэтому в прямом столкновении с Россией, которая имеет большую, лучше обеспеченную армию, у меня нет никакого сомнения, что победа будет за ними.
Читайте также: Бойцам Нацгвардии купили ненужные шапки-ушанки по 435 грн — иностранный инструктор
Но если думать об этом и отвергать это, убеждая себя и окружающих в том, что наша армия — самая сильная — это очень большая проблема. С подобным в военной истории сталкивались многие страны. Яркий пример — Израиль в 1982 году в Ливане. Там была гражданская война, 18 фракций различных, которые друг друга били. Израильтяне поставили тогда на христиан — из-за мифа, что мусульмане христиан угнетают, а сами христиане являются нашими естественными союзниками. И они подпишут с нами мир — как только, так сразу. На самом деле, это был абсолютный миф. То есть это не были некие люди, которые ходили в церковь Святой Марии, молились там каждый день и вели себя как праведники. Все они были бандитами, которые сначала отстаивали политические интересы своих фракций, вне зависимости от вероисповедания, а потом перешли к обычному бандитизму — блокпосты, налоги на проезд и так далее. И что бы они ни подписали, если бы даже смогли — никогда бы парламент это не ратифицировал. Там все держалось на балансе сил. Короче, израильтяне просто стали заложниками своего мифа, его жертвами. Вот и нам, чтоб не пасть жертвами мифа, надо поменьше верить людям, которые презентуют свои неудачи как успехи. Я имею в виду политиков. Нам надо четко понимать, где есть недочеты. В этом плане Бутусов и Касьянов молодцы (журналист Юрий Бутусов и волонтер Юрий Касьянов, — ONLINE.UA). Их "зрадофилами" даже называют, и я не во всем с ними согласен... Но вскрывать гнойники надо, безусловно. Это не должны быть люди, "волонтерские десанты". Не поможет. Они (украинские политики, — ONLINE.UA) ведь для чего это делают? Они приглашают в свои партии волонтеров, блогеров для того, чтобы повысить свой рейтинг.
— Некая легализация?
— Да. Эти блогеры, волонтеры, комбаты повышают чувство собственной значимости или получают деньги — но они никогда не влияют ни на что. Тем более, если они не обладают соответствующими профессиональными навыками. Я когда-то был подписан на Бирюкова (волонтер и советник президента Украины Юрий Бирюков, — ONLINE.UA), давно очень. И однажды он выложил ролик — "боевая акробатика" называется. С автоматами они кувыркаются и так далее — вещи, абсолютно неприменимые в пехоте и вообще нигде, ни в одной западной армии такое не делают. Это просто фигня полная. Я с этого дня отписался. А еще он написал: сейчас везде будем это имплементировать, во всех подразделениях будем имплементировать эту систему. Понимаете, когда приходят непрофессионалы, блогеры... Если ты возил бронежилеты — давай тебя назначим главным по перевозке бронежилетов. Ты должен быть тем, кем ты себя можешь доказать профессионально. В чем разбираешься.
— Какие мифы, кроме перечисленных вами раньше, можете еще назвать? Из тех, что могут причинить нам наибольший вред?
— Что народ хороший, а правительство плохое. Правительство — это всего лишь отображение народа. Я далек от мысли, что оно делегируется народом. Выборы — это ширма. По большому счету, они там сами решают, кто будет депутатами, кто — министрами. Но по факту — они-то выходят из народа! Они — и есть тот самый народ. Человек, нашедший на улице миллион, вряд ли станет праведником. Так и здесь. Кто-то сказал, что народ имеет то правительство, которого заслуживает. Я согласен с этим утверждением на 100%. Все эти вещи, которые мы видим в правительстве, — они из народа. Например, коррупция. Что, в народе ее нет? Есть! Что — люди даже в самом низу социальной пирамиды не дают и не берут взяток? Дают и берут. Еще мифы? Надо подумать. Первое, что в голову приходит: нам дадут оружие. Сейчас на Западе (негодяи эдакие) скрывают от нас оружие, но рано или поздно они нам его дадут, дадут "Джавелины", все остальное — и мы победим. На самом деле, никто нам ничего давать не должен. И Израилю никто никогда ничего не давал. Израилю — продают. Продавали. А до 1967 года — вообще никто ничего, за исключением Франции. До самой впечатляющей победы в Шестидневной войне было вообще полное эмбарго на Израиль. До 1956 года вообще ни одна страна ничего не продавала. Воевали на тех запасах, которые евреи контрабандой из США привозили, и на одной крупной поставке немецкого оружия из Чехословакии(мабуть німецькі бойові літаки), Сталин дал указ, и на отобранном у арабов. То есть, это миф, что вот сейчас нам дадут оружие...
— Но что-то ведь давали? Или нет?
— Были случаи, когда поставляли высокоточные определители артиллерийской стрельбы, локаторы и так далее. Понимаете, нужно перестать быть "обезьянами". А для того, чтобы перестать быть "обезьянами" с автоматом или с "Джавелином", нужно научиться им пользоваться. Для этого нужны курсы подготовки, нужно людей научить, нужно мотивировать. Не меняется ничего за две недели. Самый лучший вариант — это вложить сейчас большие усилия в воспитание детей. И тогда, через два-три поколения, мы увидим совершенно другую страну. Вот что самое главное. Но для этого нужно значительно больше, чем просто учить детей постоянно кричать: "Слава Украине! — Героям Слава!".
— А что нужно делать?
— Нужно стимулировать детей думать. Размышлять о том, что такое Украина, что такое патриотизм. Задавать им вопросы. Например: почему я украинец? Чем я отличаюсь, скажем, от россиян? Что значит быть патриотом, хорошим гражданином своей страны? Если задать ребенку такой вопрос — он начнет думать, развивать свое понимание этих ключевых моментов, самоидентифицироваться. Надо воспитывать детей. Чтобы добиться победы, нужно сформировать у ребенка патриотический настрой. Его не надо до 18 лет учить воевать. Но нужно, чтобы этот ребенок к моменту призыва в армию: а) туда хотел идти, б) знал, куда именно он хочет и почему. В Израиле каждый молодой человек к 18 годам знает, в какие части он хочет пойти. Боевые части — это танкисты, артиллеристы, пехота. Самое престижное — быть пехотинцем. Кто-то хочет быть танкистом, кто-то — компьютерщиком. И если в резюме будет указано, что человек служил в армии, был там компьютерщиком — это очень престижно, его с руками и ногами заберут на любую работу в гражданском секторе. Кто-то же хочет получить водительские права, потому что израильская армия полностью оплачивает обучение. Отслужил три года — и у тебя уже есть права на все категории. А кто-то не хочет служить в армии или готов поливать теннисные газоны для спортроты... У каждого — свои предпочтения. Но все они четко понимают, кем хотят быть, а кем — нет.
Зображення
Цви Ариэли. Фото: Facebook
В школах в Израиле есть специальный курс: "Еврейское мышление". И там есть дилеммы вроде: ты и твой друг учились вместе в школе, попали в одно подразделение, твой друг (конкретные имена называются, там каждый называет своего лучшего друга до этого) только выбежал, перебегает от одного здания к другому — и в этот момент его ранят. И вот он лежит, истекает кровью. А террористы продолжают с этой стороны обстреливать. Ты должен бежать следующим. Побежишь ли ты, чтобы попытаться его как-то вытащить?.. То есть, вот такое воспитание происходит. Плюс — воспитание в семьях. А что в Украине?.. Вот у моего сына есть тренер по борьбе. Патриот до мозга костей. Пришли к нему перед 14 октября из федерации — и спрашивают: как нам лучше провести День защитника Отечества? Он отвечает: пригласите АТОшников. Они онемели. Он говорит, было такое впечатление, что они боятся, что детей потом "переклинит", и они в армию захотят.
— Нужна просто стратегия...
— Но вместо этого люди реально мечутся: а давайте сделаем то, а давайте сделаем это... Сейчас необходимо максимально сконцентрироваться. Сконцентрироваться на главном — на воспитании нового поколения, которое постепенно изменит страну. Все остальное — второстепенно. Но эти дети будут брать пример, в первую очередь, со своих родителей. Так что, прежде всего, надо воспитывать себя. Когда я приехал в Украину, больше всего меня поразило, что люди выбрасывают на улице мусор. Все. Везде. В Израиле есть такая привычка: засовывать окурок под шнурок берц, чтобы не выбрасывать. Потому что, если командир заметит, что ты бросил окурок на землю, может тебя наказать и заставить "хоронить" окурки.
— Это как?
— Насобирать на территории базы три полуторалитровых бутылки окурков. Ты будешь собирать их всю ночь. За двое-трое "похорон" привычка не сорить прививается достаточно прочно. А если я всю жизнь практически на полигоне, у меня уже рефлекс выработался. Не на полигоне я могу окурок и в карман положить, если урны поблизости нету. А на полигоне — только под шнурок. Ко мне здесь, в Украине, многие подходили, интересовались: это у вас такой обычай еврейский? Нет, отвечаю, я просто уважаю вашу землю и не считаю возможным здесь сорить... Смотрю, а через несколько дней все подразделение уже с окурками под шнурками. Так что надо давать хороший пример. Это очень важно.

Читайте также: Если Порошенко объявит войну России, Путин будет ему аплодировать — волонтер Виталий Дейнега

Каждой стране нужны моральные авторитеты, на которых нужно равняться, безусловно нужны они и Украине. Но тут это гипертрофировано. Я еще до освобождения Савченко узнал, кто она есть. И я несколько раз писал еще тогда не очень приятные для нее и ее адептов вещи. Так меня чуть ли не убить предлагали. А в день ее освобождения или на следующий день я написал длинный пост о том, почему я против того, чтобы она шла в политику. Теперь все так думают. Еще царь Соломон в "Книге Экклезиаста" сказал: "Что было, то будет".

Продолжение следует...
Лилия Рагуцкая
Источник: https://news.online.ua/766249/rossiya-n ... vi-arieli/" onclick="window.open(this.href);return false;

_________________
На вопрос "почему все антисемиты идиоты?"
был давно дан ответ - "а что, есть другие?"


Востаннє редагувалось 02 лютого 2017, 13:10 користувачем Валенteen, всього редагувалось 2 разів.

Догори
Показувати повідомлення за:  Сортувати за  
Створити нову тему  Відповісти  [ 1083 повідомлень ] 

Часовий пояс UTC+02:00



Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: а баба галамага і 48 гостей


Ви не можете створювати нові теми у цьому форумі
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі
Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете додавати файли у цьому форумі

Перейти:  
Powered by phpBB
Style by durdom.in.ua team based on DEVPPL - Український переклад © 2005-2016 Українська підтримка phpBB