Йдеться передусім про самотність.
Про пісню ліфта
в горлі під’їзду,
яка будить з сну,
виводячи ноти прощання
о четвертій ранку.
Йдеться зокрема про невміння вийти
з вулиць і площ безголосся
на світло та крики, що радо
вітають кожного
спраглого.
Йдеться про найскладніше.
Мало знати значення слів.
Мало вміти відгукуватись
на привітання сторожі при брамі.
Куди примхливішою є наука мовчання,
мистецтво подиху,
вміння вислухати голодного,
який розповідає тобі
про ранковий хліб,
вміння дослухати до кінця того,
хто перераховує всі провини
людства.
Нас не було навчено слухати голоси,
сплетені з печалі,
нам не було пояснено щедрість лікарів,
які не мають чим допомогти,
проте завжди можуть вислухати.
Нам ідеться про нашу самотність,
в якій ми так добре почуваємось,
якою ми виправдовуємо
критичну нестачу любові
в цьому прекрасному
світі.
З усім іншим ми більш-менш
навчились давати раду.
Легко говорити
з озлобленими – за їхнім
мовчанням стоїть безпорадність.
Легко говорити з хворими –
слухати задушливий кашель,
мов грітися при багатті,
що повільно згасає.
Найскладніше, звісно,
говорити з
деревами –
ніби нічого й не винен,
а ось стоїш серед сосен,
відводиш очі.
Не враз чи зненацька осліп, як Гомер:
полетіли вістки-ластівки, а не видива,
переслухаю всіх, наче клен під дощем,
і прийму, як рілля, кожну краплю в заглибини.
Співай, щебечи - я не чую лише наказ.
І на звук відгукнусь, але грім ще й оглушить...
Я - сліпець. І тому до грудей торкавсь,
аби краще почути й пізнати душу.
У мені вже не кров, а чужі голоси,
шепотять, що було ,
і просять добра на завтра.
А навіщо?
“Прозрійте! - благає сліпий, -
Воно з вами завжди. Впізнавайте!”
Чисте небо святилось від цих молінь,
тріскавсь камінь, вивільняючи парость.
Лише зрячі лишались глухі
та чудо явити благали.
(с)
_________________ "Створивши світ, Бог кожному призначив місце, та Диявол винайшов конфлікт"
Володимир Кошманенко, доктор фіз-мат наук
З нами з: 06 вересня 2010, 21:39 Повідомлень: 50122
Александр Зинченко выступающий за Манчестер Сити привез золотую медаль Чемпионата Англии в родной город Радомышль (Житомирская обл)
Ни у одного чемпиона Англии нет такой уютной домашней фотографии
я з тобою від мови відмовився б
ми були б винятково тихими
для життя вистачало би повністю
наших доторків поглядів дихання –
бо любов у нечутних є смислах
замість різних там присудків-підметів
ми наповнили б смислами числа
вклавши все у зворотний відлік
бо любов – то найвища готовність
стартувати без часу на вибір
і життя розігнавши на повну –
мовчки вирватись в інші виміри
де немає ні знаків ні символів
ані мови ані математики..
тільки близькість як форма вислову
і любов – як нова граматика
Юр Іздрик ОЧІ СТРАХУ
прокидаєшся злякано щойно
пташки тінь прослизне по плечах
і спросоння цілком безборонна
у зіницях не втримуєш страх
це не сни не сезонні кошмари..
це нових відчуттів переляк..
страх навіки залипнути в парі..
страх що зроблено вибір не так..
страх в собі розбудити стихію..
страх стихію зустріти в мені..
страх що вивільнитись не зумієш..
що рішуче не вимовиш «ні»..
не лякайся – то крила і вітер
я – далеко я – майже ніде..
ну хіба що в оцих-ото літерах
чутно пісні відлуння бліде..
ледве жевріє пристрасть багряна
слабко пахне чебрець і полин..
і сюрчать цвіркуни рамаяну
між прим'ятих тілами стеблин..
я ж плекаю сади безнадії
і надії плекаю сади
не журися – прийду лиш тоді я
коли подумки скажеш «прийди»
не лякайся – згадаюсь тоді лиш
як захочеш згадати сама
а повіриш мені
як повіриш
що крім тебе
нікого нема
_________________ "Створивши світ, Бог кожному призначив місце, та Диявол винайшов конфлікт"
Володимир Кошманенко, доктор фіз-мат наук
Все розумію і навіть нічого не прошу.
Тільки не кидай свою неустанну сторожу.
Тільки її не лишай - мою безпричинну
Гостру любов. Її. Мою батьківщину.
Ріки стікаються в море. Моря в океани.
Світ зрозумілий настільки, наскільки незнаний.
Серце наповнене тим, що дає йому силу.
Знаєш, я більшого в тебе і не просила б.
Хай не зробити святого із грішного люду.
Тільки зніми їм з очей ненависну полуду.
Знаю, болітиме гостро. Хтось, може, осліпне.
Просто лиши нам світло своє неусипне.
_________________ "Створивши світ, Бог кожному призначив місце, та Диявол винайшов конфлікт"
Володимир Кошманенко, доктор фіз-мат наук
Відмолиш в храмі душу несвяту.
Собою вкотре Бога обнадієш.
Й таку свою вселенську самоту
На сім вітрів на сто доріг розвієш.
Поколиш правду до колючих слів.
І буде кров, немов краплини глоду..
В затерплу твердь неораних полів
Посієш волю. Не діждавшись плоду,
Коня впрягаєш, щоб орати знов,
І плуг скрипить, виорюючи кості.
І йде назустріч Той, Котрий Любов,
Увесь як образ праведної злості...
І білий світ біліє від кісток,
Здалека чути сурми парадОві,
Де предок наш загинув? вимер? здох?
Знов стоїмо, до визиску готові?..
_________________ "Створивши світ, Бог кожному призначив місце, та Диявол винайшов конфлікт"
Володимир Кошманенко, доктор фіз-мат наук
опівночі, втікаючи від себе,
не обертайся, не притишуй крок,
бо коли йдеш самим краєчком неба,
так легко впасти в прірву між зірок.
так просто друга недругом зробити,
коли довкола темрява густа,
і випити провину й недопити,
утерши міцно стулені уста.
опівночі, коли говорять душі
і ходять сни навшпиньках у пітьмі,
життя здається жменею окрушин,
котрі крізь пальці сиплються самі.
не обертайся, просто йди до когось,
а може, там і є нарешті ти.
наллєш йому по два ковтки терпкого.
...а там удвох, здається, легше йти.
_________________ "Створивши світ, Бог кожному призначив місце, та Диявол винайшов конфлікт"
Володимир Кошманенко, доктор фіз-мат наук
На колимськім морозі калина
зацвітає рудими слізьми.
Неосяжна осонцена днина,
і собором дзвінким Україна
написалась на мурах тюрми.
Безгоміння, безлюддя довкола,
тільки сонце і простір, і сніг.
І котилося куль-покотьолом
моє серце в ведмежий барліг.
І зголілі модрини кричали,
тонко олень писався в імлі,
і зійшлися кінці і начала
на оцій чужинецькій землі.
Художник Олег Шупляк
_________________ "Створивши світ, Бог кожному призначив місце, та Диявол винайшов конфлікт"
Володимир Кошманенко, доктор фіз-мат наук
України немає у планах Кремля,
Як держави,
Як нації.
"Юго-Западний округ", російська земля,
В мріях жаби
Ввижаються.
Кулі зменшити можуть число ворогів.
Та не факт іще.
Можуть збільшити.
Не дарма ж першим слово було у богів.
Так напевніше.
Це надійніше.
На війні когось убити -
Це не ново.
З ворогів своїх робити
Може слово.
Перетворити Україну в русскій мір,
Кремлівський намагається вампір.
І цим убити.
Русифікація - це зброя в цій війні.
І мислевіруси не менше руйнівні.
Що тут робити?
А русскій мір іде через язик.
Не бачить цього, хто до нього звик.
І це й не дивно.
Адже язик - не те, що в роті м'яз
У головах людей він вже зав'яз.
І дуже сильно.
А через нього йде потоком рій ідей,
Переконань від русскомірних же людей.
Та ллється знову.
І вже мільйони в Україні ворогів,
Що ненавидять люто так її,
І нашу мову.
Для перемоги я рецепт скажу тобі,
Повторю лише думку цю не нову:
Стань українцем - вбий москаля в собі,
І переходь на українську мову.
Ви не можете створювати нові теми у цьому форумі Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі Ви не можете додавати файли у цьому форумі