Український політичний Дурдом
https://forum.durdom.in.ua:443/

ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО - день народження
https://forum.durdom.in.ua:443/viewtopic.php?f=1&t=169730
Сторінка 1 з 1

Автор:  NAT [ 08 січня 2020, 12:44 ]
Тема повідомлення:  ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО - день народження

Сьогодні йому виповнилося б 85 роки

Автор:  NAT [ 08 січня 2020, 12:50 ]
Тема повідомлення:  Re: ВАСИЛЬ СТУС - день народження


Симоненко - Коли б тобі бажав я сліз, і муки...

Автор:  NAT [ 08 січня 2020, 12:57 ]
Тема повідомлення:  Re: ВАСИЛЬ СТУС - день народження

СИМОНЕНКО.jpg
СИМОНЕНКО.jpg [ 126.13 Кіб | Переглянуто 428 разів ]

Автор:  Пан Полковник [ 08 січня 2020, 16:30 ]
Тема повідомлення:  Re: ВАСИЛЬ СТУС - день народження

ахтойта?

Автор:  а баба галамага [ 10 січня 2020, 05:04 ]
Тема повідомлення:  Re: ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО - день народження

Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок,
Є тисячі ланів, але один лиш мій.
І що мені робить, коли малий зажинок
Судилося почать на ниві нерясній?

Чи викинути серп і йти байдикувати,
Чи долю проклясти за лютий недорід
І до сусід пристать наймитувати
За пару постолів і шкварку на обід?

Коли б я міг забуть убоге рідне поле,
За шмат ції землі мені б усе дали...
До того ж і стерня ніколи ніг не коле
Тим, хто взува холуйські постоли.

Та мушу я іти на рідне поле босим,
І мучити себе й ледачого серпа,
І падати з утоми на покоси,
І спать, обнявши власного снопа.

Бо нива — ця моя! Тут я почну зажинок,
Бо кращий урожай не жде мене ніде,
Бо тисяча доріг, мільйон вузьких стежинок
Мене на ниву батьківську веде...
17.05.1963

Автор:  а баба галамага [ 10 січня 2020, 06:12 ]
Тема повідомлення:  Re: ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО - день народження





Він прожив неповних 29 років тільки, але стільки зробив, скільки не кожен зробить за 50 чи 60

Автор:  NAT [ 10 січня 2020, 14:32 ]
Тема повідомлення:  Re: ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО - день народження

ТИ ДО МЕНЕ ПРИЙШЛА НЕ ІЗ КАЗКИ ЧИ СНУ
Ти до мене прийшла не із казки чи сну,
І здалося мені, що стрічаю весну.
Ти явилась мені — і здалося, що світ
Помолодшав навколо на тисячу літ.
Скільки ніс я для тебе тривог і тепла.
Але ти, як весна, стороною пройшла.

08.05.1956

НЕ БАЖАЮ Я НІЧОГО, ХОЧУ ТІЛЬКИ ОДНОГО
Не бажаю я нічого, хочу тільки одного:
Стуку серця дорогого біля серденька мого.
Хай мене, немов пилину, носить доля по землі,
Подаруй мені хвилину — і забудуться жалі.
І минуле зло розтане, ніби привиди сумні,
І лице твоє кохане буде сяяти мені.
09.11.1956

МАЛЮСІ
Нехай слова ці скучні і бездарні,
Та як мені не написати їх —
Я з ними знов прийду до скромної друкарні
І буду знову втоптувати сніг.

І буду знов у вікна заглядати,
Брехати, що не холодно мені,
Твої нечутні кроки впізнавати
В морозній монотонній тишині.

І цілуватися в провулку до безтями…
Чого б тепер я тільки не віддав,
Щоб тільки знову все було так само,
Як я у вірші цьому пригадав.

Щоб знов були ті суперечки марні,
Щоб від кохання знову я дурів…
Нехай слова ці скучні і бездарні,
Та я їх кров’ю власною зігрів!

13.02.1957

КОМПАНЬЙОНКА
Повільно йшли мовчазні до перону,
Пожитки бідні склавши до валіз.
Ти одягла вінок, немов корону,
Така сумна, така близька до сліз.

І сутінки мутні, немов солоні,
Десь виповзали з лісу чи ярів,
І все навкруг — в осінньому полоні,
Лиш твій кісник червоний майорів.

Біля кіоску пінились бокали,
Бідовий хлопець пиво розливав…
Тепер я знаю: ти тоді чекала,
Щоб я нарешті всеетаки сказав…

Але мене фантазія проворна
Несла галопом у ясні світи.
А ти була, як мрія, неповторна,
Такою зроду не була ще ти.

І я не знав: ти плакати готова,
Ти аж тремтіла, щоб мене побить
За усмішку і за пусті розмови,
Я був школяр, хіба ж я вмів любить!

І ось ми знов з тобою на вокзалі,
Де пасажирів суєта нудна,
І знову пиво піниться в бокалі,
І ти додому їдеш… не одна.

Він там стоїть, вартує чемодани,
А ти ідеш зі мною на перон —
І зустріч ця, приємна і неждана,
Нагадує мені забутий сон.

Я знов мовчу. Бо що мені казати?
Все — як тоді. А втім, різниця є —
Бо ти тепер уже не хочеш ждати.
Бо ти спішиш до нього у фойє.

26.04.1955

ВОНА ПРИЙШЛА
Вона прийшла, непрохана й неждана,
І я її зустріти не зумів.
Вона до мене випливла з туману
Моїх юнацьких несміливих снів.
Вона прийшла, заквітчана і мила,
І руки лагідно до мене простягла,
І так чарівно кликала й манила,
Такою ніжною і доброю була.
І я не чув, як жайвір в небі тане,
Кого остерігає з висоти…
Прийшла любов непрохана й неждана —
Ну як мені за нею не піти?

14.11.1956

Є В КОХАННІ І БУДНІ, І СВЯТА
Є в коханні і будні, і свята,
Є у ньому і радість, і жаль,
Бо не можна життя заховати
За рожевих ілюзій вуаль.

І з тобою було б нам гірко,
Обіймав би нас часто сум,
І, бувало б, тремтіла зірка
У тумані тривожних дум.

Але певен, що жодного разу
У вагання і сумнів час
Дріб’язкові хмарки образи
Не закрили б сонце від нас.

Бо тебе і мене б судила
Не образа, не гнів — любов.
В душі щедро вона б світила,
Оновляла їх знов і знов.

У мою б увірвалася мову,
Щоб сказати в тривожну мить:
— Ненаглядна, злюща, чудова,
Я без тебе не можу жить!..

22.02.1961

Я ТОБІ ГАЛАНТНО НЕ ВКЛОНЮСЯ
Я тобі галантно не вклонюся,
Компліменту зроду не зліплю,
Тільки в очі ніжні задивлюся,
В них свою тривогу утоплю.

І коли химерною габою
Спеленає землю довга ніч,
Довго серце тужить за тобою,
Довго сон мені не йде до віч.

Довго білі таємничі крила
Обвивають маревом видінь,
І стоїш ти, крихітна, і мила,
І прозора, мов ранкова тінь.

І палають, ніби стиглі вишні,
Владно підкоряючи собі,
Губи, неціловані і грішні,
Очі, божевільно голубі.

02.01.1957

ВСІ ОБРАЗИ Й КРИВДИ ДО ОДНОЇ
Всі образи й кривди до одної
Я тобі забуду і прощу —
Жду твоєї ласки хоч малої,
Як земля у спеку жде дощу.
О жорстока! Щастя хоч краплину
В душу мою змучену згуби —
Полюби і зрадь через хвилину,
Та хоч на хвилину полюби!

21.04.1960

Я І В ДУМЦІ ОБНЯТИ ТЕБЕ НЕ ПОСМІЮ
Я і в думці обняти тебе не посмію,
Я не те, щоб рукою торкнутися смів.
Я люблю тебе просто — отак, без надії,
Без тужливих зітхань і без клятвених слів.

Навіть в снах я боюсь доторкнутись до тебе,
Захмеліть, одуріти від твого тепла.
Я кохаю тебе. Мені більше не треба,
Адже й так ти мені стільки щастя дала.

21 – 22.04.1960

Автор:  Нечай [ 10 січня 2020, 17:27 ]
Тема повідомлення:  Re: ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО - день народження

Мій земляк. Не раз бував в Черкасах на його могилі. Вмер от рака нирок. Кажуть, що перед тим його ще побили менти. Після приходу Берії багатьох з них за такі речі відправили на Колиму, а деяких навіть розстріляли. А при дарагому Микиті Сергійовичу вони знову розперезались.

Автор:  Тамила [ 14 січня 2020, 17:10 ]
Тема повідомлення:  Re: ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО - день народження

Нечай писав 10 січня 2020, 17:27
Мій земляк. Не раз бував в Черкасах на його могилі.
А де саме він похований?

Автор:  СыСыТчумбей [ 14 січня 2020, 21:41 ]
Тема повідомлення:  Re: ВАСИЛЬ СТУС - день народження

Тіпічниє вопроси кацапєздолов :drag:

Автор:  Тамила [ 14 січня 2020, 23:04 ]
Тема повідомлення:  Re: ВАСИЛЬ СТУС - день народження

Та то він прикалуєця :sarc: "троляка махната"(с, Тетяна_дп)

Автор:  Нечай [ 14 січня 2020, 23:52 ]
Тема повідомлення:  Re: ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО - день народження

Тамила писав 14 січня 2020, 17:10
Нечай писав 10 січня 2020, 17:27
Мій земляк. Не раз бував в Черкасах на його могилі.
А де саме він похований?
Якщо не помиляюсь, на тому, що на Одеській. Я там років сорок не був, мої поховані в іншому місці. Пам'ятаю, що Симоненко похований недалеко від входу і зразу в очі кидається. І напис:"Можна все на світи вибирати сину, вибрати не можна тільки Батьківщину".

Сторінка 1 з 1 Часовий пояс UTC+03:00
Powered by phpBB © 2000, 2002, 2005, 2007 phpBB Group
http://www.phpbb.com/